цупкий

Тугий, пружний; (папір) твердий, щільний; (мороз) міцний, сильний, (волос) ЖОРСТКИЙ; (- вдачу) упертий, огурний; (хто) дужий, витривалий; (від морозу) (- одяг) зашкарублий; (- обійми) п. залізний, мертвий; цупкенький.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цупкий — (який не дається розірвати) міцний, тугий. Словник синонімів Полюги
цупкий — див. сильний; твердий; чіпкий Словник синонімів Вусика
цупкий — цупки́й прикметник Орфографічний словник української мови
цупкий — ЦУПКИ́Й, а́, е́. 1. Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний. Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами (М. Словник української мови у 20 томах
цупкий — -а, -е. 1》 Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний. || Товстий, тугий і щільний (про листя). || Який має тверду, міцну шкірку (про плід, зерно і т. ін.). || Те саме, що твердий 1). || Жорсткий на дотик (про волосся, брови і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
цупкий — СИ́ЛЬНИЙ (про явища природи: дощ, вітер, мороз, спеку і т. ін. — значний за силою вияву), ВЕЛИ́КИЙ, СТРАШЕ́ННИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, КЛЯ́ТИЙ підсил. розм.; Я́РИЙ, ДУ́ЖИЙ (перев. про вітер); ПЕКУ́ЧИЙ, ШПАРКИ́Й (перев. Словник синонімів української мови
цупкий — Цупки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цупкий — ЦУПКИ́Й, а́, е́. 1. Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний. Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
цупкий — Цупкий, -а, -е 1) Крѣпкій, тугой. Скинь цупкиї пута. н. п. Цупкий мороз. Кв. 2) О матеріи, бумагѣ, кожѣ и пр.: жесткій, твердый, стоящій, какъ лубъ, прочный. Цупке сукно. Харьк. у. Цупка шкура. Цупка матерія, мабуть довго носитиму. Лебед. у. Диняче насіння цупке. Волч. у. Словник української мови Грінченка