цупкий

ЦУПКИ́Й, а́, е́.

1. Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний.

Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами (М. Коцюбинський);

Не порветься волосінь міцна, І вудлища цупкого не зламати... (М. Рильський);

Готувала [Ольга] цупкі перевесла і, коли обводила ними снопи, з усієї сили натискувала колінами (А. Хижняк);

Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Ю. Шовкопляс);

Барон лежав серед потолоченої коноплі обличчям униз, у шиї в нього стирчала цупка стріла (П. Загребельний);

// Товстий, тугий і щільний (про листя).

Молоді дуби пахли міцно й легко цупким листом, тугою корою та ще пилом (Є. Гуцало);

Під деревом, що ще зберегло цупкий зелений лист, стоїть Степан Чумак (Г. Епік);

// Який має тверду, міцну шкірку (про плід, зерно і т. ін.).

Майже щороку зав'язувалися й родили цупкі, чорняві, срібним інеєм пройняті сливки (Іван Ле);

Осінньої пори, в дитинстві колись, рвали [хлопці] коралові плоди і, вичистивши волосисте цупке насіння, ласували солодкуватою шипшиною (О. Копиленко);

// Те саме, що тверди́й 1.

Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі, зеленого забарвлення, з недостиглим насінням (з газ.);

// Жорсткий на дотик (про волосся, брови і т. ін.).

Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям (І. Нечуй-Левицький);

Татари мали на голові чорне волосся, цупке, як кінська грива (П. Панч);

Великі, круглі окуляри .. приховали білі поросячі вії й відтінили цупкі рижі брови (Іван Ле);

Блідість і ублаготвореність, щетина, темна й цупка, тонкі брови .. Гнат катувавсь (Г. Колісник);

На кучеряву голову Івана Лободи наче жменю снігу хто кинув жартома. Саме жартома, бо здається що оті сріблинки от-от розтануть і цупка чуприна знову одсвічуватиме антрацитовим полиском (Микита Чернявський).

2. Товстий, міцний, твердий і щільний (про шкіру, папір і т. ін. та вироби з них).

Вона ледве протиснулась крізь натовп – в новому цупкому кожусі, яким загортала дитину (М. Коцюбинський);

Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (І. Нечуй-Левицький);

Лускін вийняв з кишені цупкий конверт, передав його Маркові й пішов далі (І. Микитенко);

Костюченко .. перелистував книжку в цупкій оправі (Григорій Тютюнник);

// Тканий чи плетений з товстих ниток, густо тканий (про тканину і вироби з такої тканини).

Дорош уже лежав на розкладушці, зібгавшись калачиком, укрившись цупким домотканим рядном (Григорій Тютюнник);

Ясногорська забилась під великий цупкий брезент, що ним були накриті ящики (О. Гончар);

Підлога була пофарбована світло-коричневою фарбою, заслана від стола до порога цупкою доріжкою (І. Сенченко);

Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях, у цупкому дощовику (П. Панч);

Вимився [Каргат] до пояса, цупким рушником міцно розтер собі тіло (Ю. Шовкопляс);

// Зашкарублий від вологи, морозу, крохмалю і т. ін.

Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик .. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка, одежа на вівчарях стала холодна й цупка (М. Коцюбинський);

Ранок був ясний і морозний, сахарний сніг рипів під ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала цупка, як панцир, білизна в снігових іскрах (Григорій Тютюнник);

Розгублений, він стояв і дивився, як куточками губ усміхається ігуменя, застилаючи стіл цупкою перекрохмаленою скатертю (Л. Первомайський).

3. Фізично сильний, дужий (про людину).

Замолоду я був дуже проворний, недаром січовики прозвали мене швидким, а такий цупкий, що чи на дерево, чи на який мур, скелю, то як кішка залізу (О. Стороженко);

Новаки приходили з батьками й з матерями .. Все народ бадьорий, цупкий (С. Васильченко);

Виросли [сини] цупкі, і тільки ось Єгору скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан);

// Який міцно хапає, тримає; міцний (про руки, кігті, пальці, ноги і т. ін.).

Багнистою вулицею йшов мужик .. Цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (М. Коцюбинський);

Його тонкі, цупкі ноги гадюками обвивали баского чорного коня (І. Нечуй-Левицький);

Андрій пручається, хоче вирватись з цупких обіймів (Ю. Яновський);

// Який має міцне стебло, коріння, черешок (про рослини).

Не здумав щє Михайло, що його робити, а вже коло його малесенькі .. рученяточка обвилися, як цупка хмелинонька (Марко Вовчок);

Літо випало дощовите, земля глизява, стерня узялася цупким пирієм, осотом і березкою. Орати було важко (Г. Коцюба);

Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (О. Гончар);

Шматуючи одяг об цупке гілля дикої шипшини, Сахно з Чіпаріу видерлися на схил (Ю. Смолич);

Теплий вітер дихав з-за Дніпра, ворушив листя на колючих низеньких деревцях, що міцно трималися за ґрунт цупким корінням (М. Чабанівський);

// Міцний, дошкульний (про мороз).

День випав погожий, сонячний .. І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий... (Панас Мирний);

Мороз брався цупкий (Н. Рибак);

// Великий, сильний (про вітер).

Повіяли з степу цупкі холодні вітри (Н. Рибак);

// перен., розм. Сильний (про вдачу, пам'ять, розум і т. ін.).

Батько тільки махнув на неї рукою, як і на її матір, бо добре знав незламну, цупку вдачу їх обох... (І. Нечуй-Левицький);

Пам'ять у Дмитра Павловича цупка, він пам'ятає мало не всі свої поезії і охоче, спокійно-розміреним тоном читає їх (з газ.);

І в голосі Павлюка чути приховане роздратування. Ой, як же йому набридла ця цупка сітка дядьківського життя. Тільки піддайся і враз заплутає тебе і потягне в трясовину безпорадної покори з прадідів усталеній течеї днів (Д. Бузько);

// перен., розм. Різкий, сильний (про звуки).

Задзвеніла цупка, туга, груба, але виразна й гучна мадярська мова (І. Нечуй-Левицький);

// перен., розм. Який міцно тримається; чіпкий.

Цупких пережитків минулого;

Цупкі традиції.