1. Словник української мови в 11 томах

чавун

ЧАВУ́Н, ч.

1. род. у́. Сплав заліза з вуглецем, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби.

Тепер Україна виробляє чавуну майже вдвічі більше, ніж Англія, і значно більше, ніж Франція, Італія і Австрія разом узяті (Ком. Укр., 9, 1967, 14);

Це були величні пам’ятники — з чавуну, з бронзи, з мармуру (Жур., Вечір.., 1958, 284);

*У порівн. Остапове чоло сковане думками. Чоло вперте, міцне, мов чавун (Горд., II, 1959, 218).

▲ Дзерка́льний чаву́н див. дзерка́льний;

Ковки́й чаву́н див. ковки́й.

♦ Немо́в чавуно́м нали́тий — надзвичайно важкий (про частини тіла).

Немов чавуном налиті ноги, такі важкі, що й не відірвеш від килима (Хижняк, Тамара, 1959, 213).

2. род. а́. Посудина, горщок з такого сплаву.

Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою (Н.-Лев., II, 1956, 283);

Господиня принесла чавун теплої води (Досв., Вибр., 1959, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чавун — див. ПОСУДИНА Словник синонімів Караванського
  2. чавун — (посуд), баняк, банячок, казан, казанець, казанок, казаночок, казанчик, чавунець, чавунок, чавунчик Словник синонімів Вусика
  3. чавун — I [чавун] -уна, м. (на) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў (посуд) II [чавун] -уну, м. (на) -ун'і (метал) Орфоепічний словник української мови
  4. чавун — ЧАВУ́Н, ч. 1. род. у́. Сплав заліза з вуглецем та іншими елементами, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби. Це були величні пам'ятники – з чавуну, з бронзи, з мармуру (С. Журахович); * У порівн. Остапове чоло сковане думками. Словник української мови у 20 томах
  5. чавун — чаву́н 1 іменник чоловічого роду посудина чаву́н 2 іменник чоловічого роду сплав Орфографічний словник української мови
  6. чавун — ч. 1》 род. -у. Сплав заліза з вуглецем, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби. 2》 род. -а. Посудина, горщик із такого сплаву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чавун — Сплав заліза з вуглецем (2,5-4,5%) та ін. елементами; ч. одержують з ч.-сирцю у спеціальних печах — вагранках; містить головним чином кремній, марганець, фосфор (чистий ч.), іноді ін. домішки, що надають йому спеціальних властивостей (сплави ч.). Універсальний словник-енциклопедія
  8. чавун — КАЗА́Н (металева перев. круглої форми посудина, звичайно з відкритою верхньою частиною, для варіння страви, кип'ятіння води тощо), КОТЕ́Л, ЗАЛІЗНЯ́К діал.; ЧАВУ́Н, БАНЯ́К, ЛЕ́МБИК заст. (чавунний горщик); МІ́ДЕНЬ заст. (мідний). Словник синонімів української мови
  9. чавун — Чаву́н, -ну́ (металу) і -на́ (посуду); -вуни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)