чадити
ЧАДИ́ТИ і ЧАДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.
1. Виділяти чад (у 1 знач.).
Колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою (Коцюб., I, 1955, 121);
Мабуть, Остап цигарку кинув біля порога та й не загасив — тліє і чадить (Головко, II, 1957, 426);
// Диміти, коптіти.
В просторій залі з дерев’яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 136);
Праворуч чаділи димом широкі труби і крізь дим проривалися язики полум’я (Хижняк, Тамара, 1959, 164);
Вогник то зовсім притухав, чадів блідим димком без полум’я, то знову спалахував теплим, ясним багаттям (Коз., Серце матері, 1947, 39);
*Образно. І повинна в тій новій людині не гаснути й не чадіти, а ясним світлом палати любов до краси, служити якій покликане мистецтво, покликана література (Рильський, Веч. розмови, 1964, 135);
— Я — батько!.. Я вчив тебе сіяти лан… Не жив ти,— чадів, ніби той недогарок… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 304).
2. чим. Напускати чаду (у 1 знач.) курінням, паленням і т. ін.
Нетяги пили, гомоніли хрипкими п’яними голосами, чадили люльками, реготали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 431);
В більярдній чаділо цигарками кілька завсідників (Мушк., День… 1967, 163);
Старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом (Вол., Місячне срібло, 1961, 192);
Мотор задригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла (Загреб., Спека, 1961, 270).
Значення в інших словниках
- чадити — ЧАДИТИ, ЧАДІТИ – ЧАДІТИ Чадити, чадіти, -джу, -диш. Виділяти чад, напускати чаду. На комині блищала лампа без скла й більше чадила, ніж світила (І.Нечуй-Левицький); Мотор., чадив перегаром бензину й масла (П.Загребельний); На столі чадів каганчик (А. Літературне слововживання
- чадити — Виділяти чад, диміти, куріти, (чим) димити, курити, кадити Словник синонімів Караванського
- чадити — див. палити Словник синонімів Вусика
- чадити — [чадитие] чаджу, -диш, -диемо, -диете; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
- чадити — ЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, ди́ть, недок. 1. чим. Напускати чаду (у 1 знач.), диму. Дачник – явище цілком атмосферичне: .. Сонце робить його рухливим, задирикуватим [задерикуватим], він срізь нишпорить, залазить у кожну щілину, висить на деревах... Словник української мови у 20 томах
- чадити — чади́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чадити — і чадіти, -джу, -диш, недок. 1》 Виділяти чад (у 1 знач.). || Диміти, коптіти. 2》 чим. Напускати чаду (у 1 знач.) курінням, паленням тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чадити — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
- чадити — Чади́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чадити — Чади́ти, -джу́, -ди́ш гл. Угарить. Чадить груба, — одіткни верх. Харьк. у. Словник української мови Грінченка