1. Словник української мови в 11 томах

часинка

ЧАСИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до часи́на.

І з веселістю, і з радістю лягла [Маруся] спати; тільки того вже не можна вірно сказати, чи спала вона ту ніч хоч часинку? (Кв.-Осн., II, 1956, 54);

Люба мамочко! Оце ледве вибрала часинку, щоб написати, а то все то люди, то так що-небудь — бігти куди абощо (Л. Укр., V, 1956, 417);

— Сідайте-бо в нас! — Ні, я не сідатиму, бо на часинку зайшов (Гр., II, 1963, 443);

Припікало сонце,.. косарі сховалися за верболози, попадали на траву, щоб часинку передрімати (Горд., II, 1959, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. часинка — Короткий проміжок часу, (ще коротший) мить, хвилька, хвилинка, хвилина, (вільна) час, (якась) ІД. деякий час, часиночка Словник синонімів Караванського
  2. часинка — див. час Словник синонімів Вусика
  3. часинка — ЧАСИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до часи́на. І з веселістю, і з радістю лягла [Маруся] спати; тільки того вже не можна вірно сказати, чи спала вона ту ніч хоч часинку? (Г. Квітка-Основ'яненко); Люба мамочко!... Словник української мови у 20 томах
  4. часинка — часи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. часинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до часина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. часинка — Часи́нка, -нки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. часинка — Часина, -ни ж. Время, минута. Мет. 254. У саму ту часину, як я побачився з Марком, її заручили. Стор. МПр. 57. ум. часинка. МВ. ІІ. 130. часиночка. Чуб. II. 97. Ні на часиночку не дав собі одпочинку. К. ЧР. 313. Забіг на часиночку до удови. Рудч. Ск. II. 54. Словник української мови Грінченка