челядинець
ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ, нця, ч., іст. Те саме, що челя́дник 1, 2.
Один царський син, ще не жонатий, пішов із своїм челядинцем на полювання у той ліс та й заблудився там (Укр.. казки, 1951, 165);
[Шмигельський:] Скрізь великі податки нищать хлопа, і хлоп не має права писнуть, бо карати його має право усякий челядинець панський (К.-Карий, II, 1960, 247);
*Образно. Місяць почав наближатись до доньки; гнав-розганяв тумани, розсовував хмари йому буйний вітер покірний — його челядинець (Дн. Чайка, Тв., 1960, 146).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- челядинець — ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ, нця, ч., іст. Те саме, що челя́дник 1, 2. Один царський син, ще не жонатий, пішов із своїм челядинцем на полювання у той ліс та й заблудився там (з казки); [Шмигельський:] Скрізь великі податки нищать хлопа, і хлоп не має права писнуть... Словник української мови у 20 томах
- челядинець — челяди́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- челядинець — -нця, ч., іст. Те саме, що челядник 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- челядинець — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
- челядинець — Челядинець, -нця м. = челядник. Твій челядинець великого стоїть: він уміє Богу молиться і мене навчив. ЗОЮР. І. 48. Словник української мови Грінченка