чужинський
ЧУЖИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до чужи́нець.
Ні, не палати, не пальми і злото Бачила Леся [Українка] в чужинському краї,— Бідних, що гинуть від гніту роботи, Дим, що їм небо ясне застилає (Забашта, Вибр., 1958, 61);
І побачив я ворога в люті, Що терзав рідну землю мою. Задушити б його, розіпнути І розкидать в чужинськім краю (Гірник, Сонце.., 1958, 106);
Козак вимощував долину Чужинським трупом, як умів, Як вчився в Січі і в братів На славнім Доні у поході (Стельмах, Жито.., 1954, 92);
Я не знаю, чи пройшов лейтенант Сташко до кінця важку дорогу війни, чи впав, підкошений чужинською кулею (Рад. Укр., 1.ХІІ 1960, 3);
Господиня не знала, що подумати про цю файну, але чужинську їй панночку, котра з цікавістю розглядала її (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 235).
Значення в інших словниках
- чужинський — див. чужий Словник синонімів Вусика
- чужинський — ЧУЖИ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до чужи́нець. І слава інша... Що могло ждати запорожців після 1768-го, коли товариство не тільки не підтримало збройної боротьби за з'єднання усього краю, коли колії самотужки увільнили свій край, правда... Словник української мови у 20 томах
- чужинський — чужи́нський прикметник Орфографічний словник української мови
- чужинський — -а, -е. Прикм. до чужинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужинський — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. Словник синонімів української мови