1. Словник української мови в 11 томах

чхати

ЧХА́ТИ, чха́ю, чха́єш, недок.

1. Мимоволі судорожно видихати повітря носом і ротом, видаючи різкі звуки, шум (при подразненні носоглотки).

[Кукса:] Чи не хочете понюхать свіженької? (Підносе тавлинку). [Дранко:] Добре! Вже я чхаю і без табаки (Кроп., І, 1958, 178);

Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (Ів., Вел. очі, 1956, 106);

// розм. Видавати різкі переривчасті звуки, схожі на чхання (про роботу двигунів, механізмів тощо).

Прийшов поїзд, чхає — стоїть (Тесл., З книги життя, 1949, 114);

Машина не заводилась, часом несамовито ревла, несподівано чхала іржавим газом і так само несподівано замовкала (Скл., Карпати, II, 1954, 321);

Праворуч уже палало все крило. Раптом правий мотор літака стих. За мить почав підозріло чхати й лівий мотор і… вщух (Ле, Клен. лист, 1960, 67).

2. на кого-що і без додатка, перен., вульг. Не визнавати кого-, що-небудь, лишати поза увагою кого-, що-небудь, висловлювати байдужість, зневагу до когось, чогось.

— Бачите шаблю? Оце ваша мати. А академія і всі ті книжки, букварі й філозофія, все це казна-що, і чхав я на все це… (Довж., І, 1958, 218);

— Ігор правий, — сердито сказав він. — Треба зайти до Степана Демидовича і перепросити. — Ще чого? Чхати я хотів на цього грамотія… (Жур., Нам тоді.., 1968, 43);

Одмахнувшись рукою від дотепів осавула, як від цокотливої мухи, він сказав: — Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря… (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чхати — Пчихати, пчихкати Словник синонімів Вусика
  2. чхати — ЧХА́ТИ, чха́ю, чха́єш, недок. 1. Мимоволі судорожно видихати повітря носом і ротом, видаючи різкі звуки, шум (при подразненні носоглотки). [Кукса:] Чи не хочете понюхать свіженької? (Підносе тавлинку). [Дранко:] Добре! Вже я чхаю і без табака [тютюну] (М. Словник української мови у 20 томах
  3. чхати — чха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. чхати — чхаю, чхаєш, недок. 1》 Мимоволі судорожно видихати повітря носом і ротом, видаючи різкі звуки, шум (при подразненні носоглотки). || розм. Видавати різкі переривчасті звуки, схожі на чхання (про роботу двигунів, механізмів тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чхати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. чхати — Чха́ти, чха́ю, чха́єш; чхай, чха́ймо, чха́йте; чхав, чха́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чхати — Чхати, чхаю, -єш гл. 1) Чихать. Курище к небу донеслось, Боги в Олимпі стали чхати. Котл. Ен. V. 34. 2) Съ трудомъ итти, ѣхать, тащиться. Чхали, чхали, та на степу й ночували. Ном. № 1828. 3) чхать мені́ на йо́го! Плевать мнѣ на него. Словник української мови Грінченка