шаленство

ШАЛЕ́НСТВО, а, с.

1. Стан надмірного збудження, хвилювання.

Шаленство охопило Боровика — це було почуття і принизливе, і захоплююче водночас (Собко, Справа.., 1959, 217).

2. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища).

[Кульков:] Це щастя, що надворі таке шаленство в природі. Точнісінько ж така завірюха позавчора, пам’ятаєте, дала нам змогу непомітно пройти сюди, в містечко (Коп., Навколо полум’я, 1961, 233);

Півгодини триває шаленство іскор, полум’я і диму (Загреб., Спека, 1961, 161);

Вся сила й шаленство землетрусу прорвались у низовині, а далі хвиля його поширилась і досягла великої долини з боку річки Міссісіпі (Знання.., 3, 1967, 11);

// Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність.

— Не шкодуйте шабель, молодці! — розпалений шаленством січі, Богун шукав очима короля (Кач., Вибр., 1953, 92).

3. Нестримний гнів; лють.

— Геть, щоб і духу твого! — крикнув він у шаленстві (Вол., Місячне срібло, 1961, 144);

В Німеччині хижа зграя злочинців готувалась до нових кровопролить і в шаленстві своєму доходила до нечуваних знущань над людиною (Рибак, Час.., 1960, 231);

— Краще одійдіть! —промовив син, збліднувши, як і його батько. Самі собою стислися важкі, сильні кулаки, а очі світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився, наче від навіженого (Шиян, Баланда, 1957, 164).

4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь.

Уайтджек танцював. Він вплітав своє тіло в складний, тільки йому самому відомий ритм, що починався оцим причаєним скраданням, а кінчався, мабуть, кінчався він шаленством і тільки шаленством! (Загреб., Європа. Захід, 1961, 13);

// Те саме, що божеві́лля 2

І ось уже мчать вони степом на світанку атакувати море, голими шаблями рубати броньовані військові кораблі. Було безумством іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли-загоном легкої кінноти при двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (Гончар, II, 1959, 43);

// Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін.

Там, по луках, ..кивала сірими вітами собача рожа і на горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти. Се була оргія квітів і трав, п’яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм… (Коцюб., II, 1955, 215).