шарпонути
ШАРПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до ша́рпнути.
Шарпонув [Іван] віжками (Вас., І, 1959, 303);
Шарпонув [льотчик] парашут, і душа замліла: парашут розкрився (Гончар, Тронка, 1963, 22);
Домаха, вискнувши, шарпонула чоловіка за рукав (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 95);
І налетів із степу сумного холодний вітер, і шарпонув він гнівно гіллям на дереві (Вас., II, 1959, 394);
Хлопець, товариш, хотів пожартувати, сховався за пліт та як ахне перед самими кіньми! Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою (Хотк., І, 1966, 164);
— Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь,— шарпонув до себе [Кирило] чоловіка загрубілою від огню і заліза рукою (Стельмах, II, 1962, 20);
Якась сила шарпонула Свиридом. Згадки колишнього, ..гіркого, болючого, принесла з собою й відгомін тої жадоби помсти за знівечену долю, що колись владно запанувала над покривдженим… (Коцюб., І, 1955, 145);
Старому шарпонула душу, передусім, ота всевладна сила, перед якою не встоїть жодна людина, коли вона є людина,..-сила високого мистецтва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 255);
Килині аж серце шарпонуло: як та бур’янина — Гнатко! (Головко, І, 1957, 265).
Значення в інших словниках
- шарпонути — див. рвати Словник синонімів Вусика
- шарпонути — ШАРПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що, ким, чим. Підсил. до ша́рпну́ти. Шарпонув [Іван] віжками (С. Васильченко); Шарпонув [льотчик] парашут, і душа замліла: парашут розкрився (О. Гончар); Домаха, вискнувши, шарпонула чоловіка за рукав (Ю. Словник української мови у 20 томах
- шарпонути — шарпону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- шарпонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Підсил. до шарпнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарпонути — СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами), ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИ діал., ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИ підсил., ДРА́ТИ підсил., РВА́ТИ підсил., МИ́КАТИ діал. (перев. Словник синонімів української мови
- шарпонути — Шарпонути, -ну, -неш гл. Рвануть, дернуть съ силой. Словник української мови Грінченка