шарувати
ШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного.
ШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок.
1. перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін.
Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (Н.-Лев., III, 1956, 216);
— Якби не проклятий поперек, то пішла б до панів помости шарувати (Л. Янов., І, 1959, 411);
Іван взяв у руки мочалку й так заходився шарувати Артьомову спину, що шкіра стала червона, як варений рак (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).
2. перех. і неперех., с. г. Розпушувати грунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (перев. цукрових буряків).
Заставляють мене оце м’ять коноплі, грядки шарувать, а мені хочеться щось інше робить (Тесл., Вибр., 1950, 156);
Дівчата йшли рядком, шарували буряки і співали пісню, тужливу до сліз (Панч, В дорозі, 1959, 289);
Шарував, копав, возив [Йось], далі вже на машині — сіяв, з парубками над ставком галасав (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 358);
Шарували [колгоспники] посіви за допомогою просапних культиваторів (Колг. Укр., 3, 1959, 17).
ШАРУВА́ТИ³, у́є, недок., діал. Робити когось червоним, вкриваючи обличчя рум’янцем, загаром.
Андрій м’яв козирок… Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (Вас., І, 1959, 283);
О незабутні далі й дні,.. Ми йшли тоді, і вітер нам Обличчя шарував (Ус., Листя.., 1956, 93).
Значення в інших словниках
- шарувати — (буряки) сапати, прашувати; (казан до блиску) терти, д. шурувати. Словник синонімів Караванського
- шарувати — див. терти Словник синонімів Вусика
- шарувати — ШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного. ШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок. 1. що. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- шарувати — шарува́ти 1 дієслово недоконаного виду ділити, розщеплювати на шари шарува́ти 2 дієслово недоконаного виду енергійно терти, скребти шарува́ти 3 дієслово недоконаного виду спричиняти почервоніння діал. Орфографічний словник української мови
- шарувати — I -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного. II -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарувати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- шарувати — Шарува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шарувати — Шарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Моя, тереть (мочалкой и пр.). 2) = прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у. Словник української мови Грінченка