1. Словник української мови в 11 томах

юридичний

ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням.

Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі інтереси, а врешті — перейшли на «приватне» (Коб., III, 1956, 19);

// Пов’язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції.

В радянській країні приділяється велика увага юридичній освіті (Рад. суд, 1951, 71);

Радіщев склав ряд юридичних проектів і записок (Вісник АН, 8, 1949, 10);

// Признач. для підготовки юристів.

Років десять тому Петро Антонович закінчив юридичний факультет Київського університету (М. Ол., Леся, 1960, 9).

2. Який має офіційне право на що-небудь.

.. «кріпосне право», звичайно, було установою юридичною, але воно відповідало і особливій системі поміщицького (і селянського) господарства. (Ленін, 6, 1969, 219);

На основі подолання економічної та культурної відсталості раніш пригноблених націй юридична рівність усіх націй і народностей СРСР доповнена їх фактичною рівністю (Ком. Укр., 6, 1973, 34).

3. Прикм. до юри́ст;

// Який складається з юристів.

∆ Юриди́чна консульта́ція — відділення колегії адвокатів, завданням якого є подання допомоги населенню з правових питань.

Хоч Ольга Тарасівна, по суті, й заборонила йому втручатися в Юркову справу, він без її відома звернувся до юридичної консультації (Дор., Не повтори.., 1968, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юридичний — (який стосується правознавства) правничий. Словник синонімів Полюги
  2. юридичний — Правничий, правознавчий, (- рівність) правовий, п! ЗАКОННИЙ Словник синонімів Караванського
  3. юридичний — [йуриедичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. юридичний — Правничий Словник чужослів Павло Штепа
  5. юридичний — ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; правничий. Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі [поточні] інтереси, а врешті... Словник української мови у 20 томах
  6. юридичний — юриди́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. юридичний — -а, -е. 1》 Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. || Пов'язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції. || Признач. для підготовки юристів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. юридичний — юриди́чний (від лат. juridicus – судовий) правовий, той, що стосується правознавства; ¤ ю-а особа – організація, підприємство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав та виконувати обов’язки... Словник іншомовних слів Мельничука
  9. юридичний — ЮРИДИ́ЧНИЙ (пов'язаний із вивченням і розробленням правознавства; признач. для підготовлення юристів), ПРАВНИ́ЧИЙ. Юрко уже не ходитиме в батькових постолах, бо у Львові він студіює юридичні науки (С. Чорнобривець); (Славко) записався на правничий факультет (Лесь Мартович); Правнича освіта. Словник синонімів української мови
  10. юридичний — Юриди́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)