явище

Я́ВИЩЕ, а, с.

1. Будь-який вияв змін, реакцій, перетворень і т. ін., що відбуваються в навколишньому природному середовищі.

Хімічні явища відбуваються як у нашому організмі, так і в навколишній природі (Уроки.. хіміка, 1956, 3);

Багато явищ, які відбуваються в земній атмосфері і у водній оболонці Землі, так чи інакше зв’язані з явищами, які відбуваються на Сонці (Наука.., 8, 1956, 25);

Новгородський літопис правильний усіма своїми визначеннями, що стосуються астрономічних явищ. Вони узгоджуються з сучасними науковими даними навіть в місяцях та днях (Знання.., 1, 1966, 11);

Все, що творилося навкруги в цьому гримучому хаосі, його не лякало і сприймалося ним досі скоріше не як війна, а як стихійне якесь явище, як, приміром, землетрус чи смерч в азіатських пустинях (Гончар, III, 1959, 42);

// мед. Симптом, ознака якого-небудь захворювання.

[Мелешко:] Але гадаю, що це суто нервове явище.. Спробуйте поки ці таблетки — ручуся, біль моментально вщухне (Коч., II, 1956, 492);

// філос. Зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті.

Зрозуміло, основне положення марксистської діалектики полягає в тому, що всі грані в природі і в суспільстві умовні й рухливі, що немає жодного явища, яке б не могло, при певних умовах, перетворитись у свою протилежність (Ленін, 30, 1972, 5).

Приро́дні я́вища; Я́вища приро́ди — ознаки, зміни, зумовлені, спричинені законами природи.

Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя,— звичайне природне явище (Жур., Звич. турботи, 1960,10);

Людина була ще безсилою перед явищами природи, не мала ні досвіду, ні навичок у роботі (Іст. СРСР, І, 1956, 5).

2. Подія, факт.

Літак і електрика стали в колгоспному селі звичайним явищем (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 67);

У школярки починається юність. У неї з’являються таємниці, яких вона не мала раніше. Явища й люди, і все навколишнє життя дістають тепер нову оцінку (Донч., IV, 1957, 163);

Поряд з романами, які охоплюють більш-менш вузьке коло історичних явищ, в нашій літературі є й твори ширшого масштабу (Рад. літ-во, 3, 1957, 14);

// Властивість, особливість кого-, чого-небудь.

Характерною рисою капіталістичного світу є мілітаризація економіки, одне з найпотворніших явищ буржуазного ладу (Ком. Укр., 11, 1966, 53);

Активна участь у виборах — закономірне явище в суспільстві, де сам народ — повновладний господар своєї долі (Ком. Укр., 6, 1975, 52);

// Сфера, галузь.

Література і мистецтво сміливіше проникають в нові явища нашого життя, глибше відтворюють у художніх образах героїчну епоху будівництва комунізму (Ком. Укр., 5, 1963, 25);

Для зручності я, за звичаєм, користуюся здебільшого термінами література і мистецтво, як назвами окремих явищ культури, хоча, само собою, література є, власне, складовою частиною мистецтва в широкому значенні слова (Рильський, Веч. розмови, 1964, 77);

// Незвичайна, видатна людина.

Агатангел Кримський був явищем незвичайним і водночас закономірним (Рад. літ-во, 6, 1967, 38);

// Рідкісна, виняткова тварина.

— З вашого, Григорію Тарасовичу, коня треба б негайно здерти шкуру, напхати соломою й виставити в музеї. Це — феноменальне явище (Довж., І, 1958, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. явище — (те, що сталося а. наявне) факт, подія. Словник синонімів Полюги
  2. явище — Феномен, (історичне) подія, факт, обставина, епізод, (феноменальне) ІД. дивовижа, диво, сенсація, жм. щось такого, з'явище Словник синонімів Караванського
  3. явище — [йавиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  4. явище — -а, с. 1》 Будь-який вияв змін, реакцій, перетворень і т. ін., що відбуваються в навколишньому природному середовищі. || мед. Симптом, ознака якого-небудь захворювання. || філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. явище — Я́ВИЩЕ, а, с. 1. Будь-який вияв змін, реакцій, перетворень і т. ін., що відбуваються в навколишньому природному середовищі. Хімічні явища відбуваються як у нашому організмі, так і в навколишній природі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. явище — я́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  7. явище — Я́ВИЩЕ (те, що сталося, відбулося або наявне в дійсності), ПОДІ́Я, ФАКТ, ДІ́ЛО розм., З'Я́ВИЩЕ заст., З'ЯВИСЬКО заст. Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості — і не міг не замислюватись над тим... Словник синонімів української мови
  8. явище — Я́вище, -ща, -щу; я́вища, я́вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)