який

ЯКИ́Й, а́, е́, займ.

1. пит. Означає питання про якість, властивість кого-, чого-небудь.

Якою ж була література в Галичині в той час, коли почав писати Франко? (Коцюб., III, 1956, 28);

// Означає питання про чиюсь зовнішність.

— Який же він, той сатана? — спитав сміливо Денис.— А який же він? Чорний, як чорт: голова як копиця, на голові чорні роги, а очі як кавуни (Н.-Лев., VI, 1966, 336);

— Який же він собою? Силач? Борець? Шибайголова? — Звичайнісінький собі чоловік,— відповідав Блаженко, хмурячись,— такий, як би й я (Гончар, III, 1959, 35);

// Означає питання про час появи, дії, порядок слідування і т. ін.

Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто..— До якого ж часу, батьку, будемо отак сидіти? — питався Андрій (Довж., І, 1958, 241);

В які віки я грані, всі грані перейшов? (Сос., І, 1957, 184);

// Котрий саме, котрий із двох або кількох.

— Відкіля ти? хто ти такий? — Я, пане, з Вільшани. — З Вільшаної, де титаря Пси замордували? — Де? якого? (Шевч., І, 1963, 110);

— Як же.. вийшло тоді, що я дзвонив, дзвонив?-Дівчина посміхнулась.-А ви яку кнопку натискали? — Оцю.— А вона одключена (Головко, II, 1957, 490).

◊ 3 яко́го ди́ва? — те саме, що З яко́ї ре́чі? ( див. річ¹).

Поставив [Павло] повний глечик молока на стіл.. — З якого дива? — Завфермою розпорядився (Тют., Вир, 1964, 132);

З яко́го по́биту? див. по́бит;

З яко́ї ре́чі? див. річ¹;

На яки́й ляд див. ляд;

На яко́го бі́са див. біс¹;

На яко́го бі́сового ба́тька див. бі́сів;

На яко́го ді́дька? див. ді́дько;

Співа́ти яко́ї див. співа́ти;

Яке́ тобі́ (мені́, твоє́, його́ і т. ін.) ді́ло?:

а) уживається для підкреслення небажаності чийогось втручання в що-небудь.

Я хап лозину, потім сміло Під лопухом загомонів: — Яке тобі до мене діло? Я… заховавсь од комарів… (Гл., Вибр., 1951, 193);

— Хіба Тимофієві по руці з тобою йти? — обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка.— А твоє яке діло? — визвірилася Ївга (Мирний, III, 1954, 44);

б) уживається для вираження байдужості до кого-, чого-небудь.

— Коли ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобі на всіх дверях і воротях варту; а мені яке діло? Хоч нехай усіх вас перехапають сі розбишаки!.. (П. Куліш, Вибр., 1969, 101);

Яки́й біс¹ див. біс¹;

Яки́й є, то…; Яки́й не є, а… — хоч і поганий, а…

Аж тепер згадала Олександра Гната, згадала й свою хату. Яка є, то є, авсе-таки свій куток (Коцюб., І, 1955, 64);

Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, а своє, а йти до чужого, до панського… (Мирний, І, 1949, 261);

Яки́й завго́дно див. завго́дно;

Яки́м ві́тром (яки́ми вітра́ми) [занесло́]? див. ві́тер;

Яки́м по́битом? див. по́бит;

Яки́м ро́бом див. роб;

Яки́м сві́том? див. світ²;

Яки́м чи́ном див. чин;

Яко́го бі́са? див. біс¹;

Яко́го бі́сового ба́тька див. бі́сів;

Яко́го бі́сового си́на див. син;

Яко́го ді́дька? див. ді́дько;

Яко́го ли́ха? — те саме, що Яко́го бі́са? ( див. біс¹); Яко́ї заспіва́ти див. заспі́вувати.

2. пит. У риторичних запитаннях і окликах уживається для вираження заперечення чого-небудь (перев. з повторенням слова, яке виражає це заперечення); у знач. ніякий, хіба, зовсім ні.

— О, ви — так правдива Діана! А з мене яка ж там Діана? (Н.-Лев., VI, 1966, 33);

[1-ша панночка:] Що ж, панове, будемо кашу варити? [Саня:] Та яка там каша? Снідати будемо у нас (Л. Укр., II, 1951, 45);

— Ви тільки скажіть нам, батьку Щорс…— Який я тобі батьку? Що за батько? Командир Богунського полку товариш Щорс! (Довж., І, 1958, 157);

Павло.. не одразу озвавсь на Чумакові слова. Поправив зачіску і лише тоді.. мовив з гіркою іронією: — Ат! Який уже там з мене лірик (Головко, II, 1957, 477);

— А цей новий, чорнявенький — не кавказець часом? ..— Який там кавказець: Черниш… З наших українських він, із тих, що на заслання їх при цареві гнали (Гончар, III, 1959, 34).

3. означ. Уживається для вираження емоційної оцінки явища (захоплення, обурення і т. ін. якістю, властивістю чогось) або вищого ступеня вказаної якості, властивості (перев. в окличних реченнях).

А коли вже пускаю [«Гайдамаки»].., то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців, щоб не сказали: «От який!..» (Шевч., І, 1963, 142);

Яка широчінь! Яка далеч! Який широкий небокруг [небокрай] над землею! А яка пишнота, яка розкіш на полях! І пригорки, й переярки, і широкі долини,— усе вкрите житами, пшеницями, просами, буряками (Н.-Лев., VII, 1966, 291);

Яка вона пишна — його країна, коли цвіте виноград! (Коцюб., II, 1955, 415);

[Саня:] Значить, ти признаєш так звану гру в любов, флірт? [Любов (здригнулась:) ] Яке се бридке слово!.. (Л. Укр., II, 1951, 24);

Ох, які ж тут високі сосни!.. (Сос., І, 1957, 270);

Він дивився скоса Через плече на берег: там білизну На кладці прала мати. «Он який У вас рибалка, мамо!» Та сказать Він слів цих і не думав. Лиш дивився (Рильський, II, 1960, 303);

«Яке страхіття, яке страхіття цей Сафрон!» — охопив голову обома руками Дмитро (Стельмах, II, 1962, 374);

// у знач. часто. Уживається для підсилення вираження міри якості, ознаки і т. ін.

Терпи, Грицю, хоч яка спека (Укр.. присл.., 1963, 89);

Леська та Хвеська хоч якого дзвона перегудуть! (Укр.. присл.., 1963,476);

— І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?— докоряла вона.— Ось до якої пори виходив! (Мирний, І, 1949, 129);

Ось де вже Кульбака показує свою віртуозність! Хоч у якому буде темпі робота, хоч безліччю йдуть і йдуть вони [кавуни] через його долоні, а хлопець жодного не впустить (Гончар, Бригантина, 1973, 186);

// у знач. прикм. Уживається для підкреслення якоїсь ознаки.

Ведмідь який, а й йому кільце в губу вправляють (Укр.. присл.., 1963, 133);

Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю. Той, як яструб, вирвався.— За що ти скубешся? Дивись — який! (Мирний, І, 1949, 195);

// у знач. числ. яко́го, розм. Уживається на позначення великої кількості предметів.

Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних вміла, і не то що дорогу в Київ — знала вона навіть кудою в Херсон братись (Вовчок, І, 1955, 339);

«Якого хліба навозив!..» — подумав він із заздрістю, мало не з ненавистю до брата (Коцюб., І, 1955, 120);

// у знач. присл. яке́, розм. Уживається при запереченні чужих слів у знач. зовсім ні.

— Яке там підтоптавсь! — до неї Вовк озвавсь (Гл., Вибр., 1951, 59);

[Палажка:] Що ж то, панич так до серця прийшовся? [Xимка:] Яке там? Дурна була, дурний розум мала… (Мирний, V, 1955, 220).

4. неознач. Один з кількох: який-небудь, котрий-небудь.

Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Котл., І, 1952, 135);

Приносить який дядько сокиру або долото насталити, або ще що. Тимоха починає обглядати те, що йому принесено, з усіх боків (Гр., І, 1963, 284);

— Всю зиму надворі босоніж перебігали [діти], а хоча б яке бухикнуло раз (Стельмах, І, 1962, 222);

// Те саме, що хто 5.

Розійшлися гайдамаки, Куди який знає (Шевч., І, 1951, 146);

Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха… (Вовчок, І, 1955, 110);

[Марко:] Знаменита груша. Її всі дівчата обнімали. Як тільки покохає яка кого з хлопців, так і біжить оцю грушу обнімати (Мороз, П’єси, 1959, 45);

// у сполуч. із сл. раз. Багато разів, не один раз, неодноразово.

Перед Чумаком явно виникла загроза вислухати — в який уже раз! — Павлове доволі-таки плутане обгрунтування.. своєї вдачі (Головко, II, 1957, 474);

// Котрий кількісно наближається до чого-небудь, не більший, ніж щось.

Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (Коцюб., І, 1955, 391);

За яку годину був уже [Мочернак] на Красноїлі, перебрів потік, знов видряпався на гору, і не цілком ще й розвиднілося, як був уже в Стебнях (Хотк., II, 1966, 288);

Гін яких двоє залишилось, а тоді звернути з шляху, перейти греблю і в хату (Головко, II, 1957, 179);

// у сполуч. із сл. час. Конкретно, точно не визначений; деякий.

Другого дня Соломія, зваривши обід, думала вже забрати свою одежу та покинути Романа. Вона думала пересидіти який час у свого батька, а потім піти в найми (Н.-Лев., VI, 1966, 398);

Через який час увіходить і отець схимник (Тесл., З книги життя, 1949, 56);

[Олізар:] Чув, що своїх хлопців розпустив. [Кармелюк:] Мусив розпустить на який час. Треба перечасувати, поки їхня гарячка трохи прохолоне (Вас., III, 1960, 442);

// Хоч би незначний, найменший.

Треба пильно було його просити, щоб дав яку пораду (Кв.-Осн., II, 1956, 122);

— Ой, лишечко, біда — коня вкрадено.. Йдіть до нас, давайте яку раду (Коцюб., І, 1955, 303);

// Той або інший; байдуже, який саме.

Ну, та наплюєм на них [панів] і шукатимемо собі яку просту жінку, щоб за плату харчувала нас або готувала (Коцюб., III, 1956, 146);

// у знач. част. Уживається для підкреслення невизначеності, приблизності міри чого-небудь.

Е, якось воно буде… Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця.., теличку можна продати… (Коцюб., І, 1955, 125);

— Ти його [порубника] й повчиш добре, ну, як треба на роботу, так і його хати не минеш. Ще й п’ятака якого інколи набавиш, щоб він на тебе та й зла не мав (Хотк., І, 1966, 84);

— Хо-хо! Значить, живемо, хлопці! Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали. З одного ж села й по дорозі. Що той пуд який заважить? (Головко, І, 1957, 144).

◊ Не зна́ти, на яку́ ступи́ти див. ступа́ти;

Ні в я́кому ра́зі див. раз¹;

Ні за я́кі гро́ші див. гро́ші.

5. означ. При повторенні (перев. на початку речень) означає один, другий.

Які пили, які трудились І над убитими возились (Котл., І, 1952, 271);

Під’їздять машини, відкривають борти, і ящики з черешнями раз! раз! — і вже кузов ними наповнений, помчать звідси які на консервний завод, а які просто з саду, ще в росі, до літаків (Гончар, Бригантина, 1973, 145).

6. відносний, у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних додаткових речень.

Заманулось [тітці].. побачити княгиню, подивитись, яке на ній дороге убрання, і який кунтуш, і з якої матерії, які на ній перли та дорогі діаманти(Н.-Лев., VII, 1966,114);

Люди давно вже вечеряли, а в Якимовій хаті й забули, який сьогодні день (Коцюб., І, 1955, 83);

Я забув, яка вже синь над гаєм, що цвіте і пахне в тім гаю (Сос., І, 1957, 171);

Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (Гончар, III, 1959, 172).

7. відносний, у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних означальних речень.

Зевес їй оддавав повагу І посилав од столу брагу, Яку Юнона лиш пила (Котл., І, 1952, 217);

Довкола тоненькими голосами співали кулі, яких так не любив Валет (Панч, В дорозі, 1959, 95);

Обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене гніздо (Стельмах, I,1962, 7).

8. відносний, у знач. спол., у сполуч. із запереч. част. не. Уживається для приєднання допустових конструкцій.

Який я не радніший подати ще частину задля другого випуску Вашої «Ради», оже [отже] не спроможуся (Мирний, V, 1955, 361);

— Здорова була, Варваро Степанівно!.. Пускайте переночувати.— Милості просимо,— сказала Безугла.— Не які горниці, ну, а місце знайдемо, де спати покласти (Головко, II, 1957, 597).