ятритися
Я́ТРИ́ТИСЯ, я́три́ться, недок.
1. Не загоюватися (про рану); гноїтися.
Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (Скл., Карпати, II, 1954, 378);
Рана ятрилась, почала загниватись (Цюпа, Назустріч.., 1958, 332);
// безос. Дуже боліти, пекти.
Михайло вже не чув ноги, вона в нього боліла, в коліні крутило, ятрилося, відчував, що ще трохи, і він упаде (Збан., Сеспель, 1961, 249);
*Образно. Пам’ять про Клаву була ще надто свіжа, рана ще ятрилася (Собко, Шлях.., 1948, 172);
*У порівн. На скоблях обох половинок дверей висів замок, а над ним наче ятрилася свіжою раною сургучева печатка з двома пломбами (Козл., Ю. Крук, 1957, 515).
2. перен. Палати, горіти, яскраво світитися.
Горить горизонт. Сонце ятриться жарко, Заливши, мов кров’ю, поверхню ланів… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 375);
Ніч-зоря! Моторошно ятрилось небо над цілим краєм.. Все глибше в степ вставали заграви (Гончар, II, 1959, 274);
// Жевріти, тліти.
А іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Л. Укр., І, 1951, 282);
В попільниці ятрився тліючий жар недопалків (Хор., Місто.., 1962, 63).
3. перен. Те саме, що пекти́ 6.
[Одарка:] Що ж, коли мій норов такий, коли лихо та злидні так дозолили, що живого місця не знайдеш в душі, щоб не ятрилося та не боліло!.. (Мирний, V, 1955, 235);
Ятрилася рана, яку заподіяв Скарга, відібравши старшого сина (Ле, Наливайко, 1957, 436);
Всі ці роки в серці Гловацького невигойною раною ятрився спогад про Варшаву суворої зими сорок п’ятого року — оте безконечне кладовище, де страхітливими надмогильними пам’ятниками височіли чорні уламки будов (Жур., До них іде.., 1952, 4);
Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357).
◊ Я́три́ться се́рце (душа́) в кого, кому, чим — хтось відчуває душевний біль, невимовні страждання.
Іван лежав збуджений, бентежний, серце йому ятрилось (Гончар, IV, 1960, 470);
[Джаваїра:] Різні клопоти є. Від одних розцвіти, а від інших ятриться душа, ніби рана (Лев., Драми.., 1967, 52);
Ще тисячі тисяч сердець ятряться незагоєними ранами (Донч., VI, 1957, 588);
Я́три́ться в се́рці (в душі́) що в кого, кому — щось не забувається, бентежить кого-небудь.
І коли ж той жар догорить, Що ятриться у серці мені? (Фр., X, 1954, 30);
— Моє серце відчуло, що в Павла щось ятриться в душі. Помітила зразу і хотіла оце сказати старому,— зітхнула Марфа Петрівна (Коп., Земля.., 1957, 148).
Значення в інших словниках
- ятритися — (- рану) гноїтися, не гоїтися; П. (- сонце) палати, горіти, яріти, ятріти; (- іскру) жевріти, тліти; (- болючий спогад) пекти. Словник синонімів Караванського
- ятритися — див. щеміти Словник синонімів Вусика
- ятритися — ятриться, недок. 1》 Не загоюватися (про рану); гноїтися. || безос. Дуже боліти, пекти. 2》 перен. Палати, горіти, яскраво світитися. || Жевріти, тліти. 3》 перен. Те саме, що пекти 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ятритися — Я́ТРИ́ТИСЯ, я́три́ться, недок. 1. Не загоюватися (про рану); гноїтися. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (С. Скляренко); Рана ятрилась, почала загниватись (І. Цюпа); // безос. Словник української мови у 20 томах
- ятритися — я́три́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ятритися — душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Фразеологічний словник української мови
- ятритися — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
- ятритися — Ятри́тися, -рю́ся, -ри́шся, -ря́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ятритися — Я́тритися, -рюся, -ришся гл. О ранѣ: растравляться, воспаляться, гноиться. Ятриться виразка. Черн. у. Словник української мови Грінченка