євангеліє

ЄВА́НГЕЛІЄ, я, с.

1. Частина біблії (головна частина Нового завіту), в якій вміщено легенди про життя та повчання міфічного Ісуса Христа і яка є основою християнської релігії.

Поки донесли [покійника] до церкви, то аж дванадцять разів зостановлялися читати євангелія (Кв.-Осн., II, 1956, 97);

Прийшов він [священик] у чорній рясі з євангелієм у руці (Скл., Святослав, 1959, 55).

2. перен., ірон. Книга, в якій викладені основні принципи, правила чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

євангеліє — ЄВАНГЕЛІЯ Життя Христа, Христове вчення, християнська доктрина; (чия) П. кодекс, програма, біблія. Словник синонімів Караванського
Євангеліє — І Євангелія, Евангеліє, Евангелія Священно-богослужбова книга, що міститиь тексти Євангелій від Матвія, Марка, Луки та Івана, поділена на зачала для читання під час богослужінь Словник церковно-обрядової термінології
Євангеліє — -я, с. Частина Біблії (головна частина Нового Завіту), в якій вміщено оповіді про життя та повчання Ісуса Христа і яка є основою християнської релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
Євангеліє — Єва́нгеліє іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
Євангеліє — Здорову голову не треба класти під Євангелія. Не проси помочі, як її не треба. У народі є повірря, що як голова болить, то покласти її під Євангеліє, коли священик читає, а біль перестане. Як нічого не долягає, то й помочі не шукай. Приповідки або українсько-народня філософія
ЄВАНГЕЛІЄ — • ЄВАНГЕЛІЄ (грец. ευαγγέλιον — добра звістка) - жанрове визначення перших чотирьох книг новозавітної частини Біблії, в яких викладаються основи християн. віровчення. Українська літературна енциклопедія
євангеліє — єва́нгеліє (від грец. εύαγγέλιον – добра звістка) 1. Ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Частина Біблії. 2. Переносно – книги, в яких укладено основні принципи, правила чогось. Словник іншомовних слів Мельничука