ізольований

ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ізолюва́ти.

Я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим (Довж., І, 1958, 21);

Усі електричні проводи в приміщеннях повинні.. бути ізольованими захисною оболонкою (Стол.-буд. справа, 1957, 175);

// ізольо́вано, безос. присудк. сл.

Показати лабораторії категорично відмовився [Гальванеску], попередивши, що їх зовсім ізольовано в так званому лівому корпусі (Смолич, І, 1958, 77).

2. у знач. прикм. Окремий, відокремлений.

Усі тепер хочуть краще жити, всім заманулося ізольованих квартир (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 173);

З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (Фізіол. ж., VI, 2, 1960, 228).