1. Словник української мови в 11 томах

іконографія

ІКОНОГРА́ФІЯ, ї, ж.

1. Опис і вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету тощо в творах живопису й скульптури.

Для граверного мистецтва другої половини XVII ст. характерні нові риси, які проявлялися в тому, що гравюра поступово відходить від застарілих прийомів іконографії (Іст. УРСР, І, 1953, 305).

2. збірн. Сукупність таких зображень.

Незвичний для іконографії Шевченка портрет (з бородою), виконаний І. Кавалерідзе (Мист., 3, 1964, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іконографія — іконогра́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. іконографія — -ї, ж. 1》 Опис і вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету тощо у творах живопису й скульптури. 2》 збірн. Сукупність таких зображень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. іконографія — іконогра́фія (від грец. είκών – зображення і ...графія) 1. Перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо. 2. Строго встановлені правила зображення певного сюжету чи особи. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. іконографія — Галузь історії мистецтва, яка займається описом та інтерпретацією тематичних, змістових і символічних елементів у творах мистецтва; також допоміжна наука, яка вивчає твори мистецтва як історичні джерела. Універсальний словник-енциклопедія
  5. іконографія — Іконогра́фія, -фії, -фією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. іконографія — (грец. — зображення і пишу) 1. Сукупність різних зображень об'єкта, сюжету, особи, котра потрібна для мистецтвознавчих або архітектурознавчих досліджень, при здійсненні реставраційних та відновлювальних робіт. Архітектура і монументальне мистецтво