індивідуалізований
ІНДИВІДУАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до індивідуалізува́ти.
Мова кожного персонажа [повісті «Борислав сміється»] глибоко індивідуалізована, типова (Укр. літ., 9, 1957, 136).
2. у знач. прикм. Наділений індивідуальними ознаками, рисами.
Вірш Бехера [«Смерть комісара»] .. свідчить про зрослу майстерність поета, його вміння створити живий, індивідуалізований образ нової людини (Рад. літ-во, 6, 1957, 108).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індивідуалізований — індивідуалізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- індивідуалізований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до індивідуалізувати. 2》 у знач. прикм. Наділений індивідуальними ознаками, рисами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- індивідуалізований — Індивідуалізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)