інший
І́НШИЙ, а, е, займ. означ.
1. Який відрізняється від названого, даного; який існує, перебуває не в цьому місці, не в цих обставинах; не цей, не той, другий.
Умивай же біле личко Дрібними сльозами, Бо вернулись москалики Іншими шляхами (Шевч., І, 1963, 25);
У цих розмовах сам на сам з людиною іншого, далекого світу Хаецький почував себе зовсім інакше, ніж під час розмови з своїми товаришами по зброї (Гончар, III, 1959, 220);
Ще не встигли розійтись комбідівські збори, як селом обережно засновигали інші постаті (Стельмах, II, 1962, 92);
// Який змінився порівняно з попереднім; не такий, як раніше; інакший.
Що вік, то інший світ (Номис, 1864, № 7946);
І Данило інший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови, і на устах ласкавий усміх (Вовчок, І, 1955, 99);
— Орлюк! — Єсть сержант Орлюк! Генерал Глазунов підійшов до сержанта. — Ви мене пам’ятаєте? — запитав він зовсім іншим, тихим голосом (Довж., І, 1958, 309);
// у знач. ім. і́нше, шого, с. Те, що відрізняється від названого, даного; не те, що було.
Він зовсім про інше марить (Л. Укр., І, 1951, 311);
Артема цікавило не це, доїдуть вони чи не доїдуть до фронту. Його цікавило інше: ешелон той зараз на станції чи, може, поїхав? (Головко, II, 1957, 527);
// Протилежний зазначеному.
— А може, тебе доля занесла куди в далеку чужину, на інший край світу (Мирний, II, 1954, 65);
Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями, що котяться одна за одною й котяться, і починає дмухати зовсім з іншого боку (Ю. Янов., II, 1958, 50);
// Ще який-небудь із ряду однорідних предметів, явищ, із групи людей, об’єднаних спільною ознакою.
Поговорив [парубок] з дівчиною — вже й каже, що полюбив.. На другий день побачив не то красивішу, а тільки іншу, вже вп’ять [знову] сю любить, а про учорашню і не згадує! (Кв.-Осн., II, 1956, 306);
Зв’язані незримими нитками З усіма наземними краями, Люди наміряються свій лет І до інших скерувать планет (Рильський, III, 1961, 70);
Кошти партії та її організацій складаються з членських внесків, доходів від підприємств партії та інших надходжень (Статут КПРС, 1961, 29);
// у знач. ім. і́нший, шого, ч.; і́нша, шої, ж.; і́нші, ших, мн. Ще хто-небудь, крім названого, з групи людей, об’єднаних спільною ознакою.
— Молодую мою силу Багаті купили; Може й дівчину без мене З іншим заручили… (Шевч., І, 1963, 253);
З вихованців Брянського в роті ще залишились Роман і Денис Блаженки, телефоніст Маковей, веселий білкастий подоляк Хома Хаєцький, старшина Багіров та декілька інших (Гончар, III, 1959, 198).
В і́ншому ра́зі — інакше.
Отже, повинно зостатися щось од огню непорушне: В іншому разі матерія спершу в ніщо б оберталась І вже з нічого речей розмаїтість у нас поставала (Зеров, Вибр., 1966, 144);
І́нша річ (спра́ва); І́нше ді́ло, рідко — не такий самий стан речей; дещо інакше.
— Вже я не прийду, і не дожидай мене, і не шукай мене. Інше діло, якби я посватана була (Кв.-Осн., II, 1956, 51);
[Кнуриха:] Звісно, ви черниці, йому [богу] служите.. А ми, миряни — зовсім інша річ (Мирний, V, 1955, 67);
Я пишу мемуари.. Інша справа тепер. Я пишу насамперед для себе, і мені все цікаво (Ю. Янов., II, 1958, 31);
І́ншими слова́ми — інакше кажучи;
І́ншої ду́мки [бу́ти] про кого, що — мати не такий погляд на кого-, що-небудь, як хтось.
[Любов:] Нам з Орестом належить надгорода.. [Орест:] Моя мама і Олімпіада Іванівна, здається, зовсім іншої думки (Л. Укр., II, 1951, 8);
Налетіли [американці] на заводи, коли німців уже тут не було.— Промахнулись, виходить,— пожалкував Хома.. Робітники були іншої думки. Їх, видно, цей наліт не тільки не захоплював, а навіть обурював (Гончар, III, 1959, 425);
Не хто і́нший, як…— саме ця особа.
— Хоч і рік стерегтимете мене, а на другий оддамся таки не за кого іншого, як за Йвана Золотаренка (Вовчок, І, 1955, 24);
Чутка про те, що побито іскрівців і що командир «Іскри» не хто інший, як колишній голова троянівської артілі Оксен, облетіла район одним подихом (Тют., Вир, 1964, 540);
Не що і́нше, як… — саме це.
Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ганком вілли (Коцюб., І, 1955, 286);
Отже, все те, що порожняву може в собі замикати, Єсть не що інше, як тільки матерії злучення щільне (Зеров, Вибр., 1966, 139);
Тіє́ю або́ (чи) і́ншою мі́рою; У тій або́ (чи) і́ншій мі́рі див. мі́ра;
Той або́ (чи) і́нший — якийсь, певний, один із кількох.
Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Л. Укр., V, 1956, 126);
Я ні хвилини не думав, щоб той або інший куточок До володіння свого приорати і вирівнять межі (Зеров, Вибр., 1966, 259);
Хтось (хто, де́хто, хто-не́будь) і́нший — не ця особа.
— Ти, Насте, бачила когось іншого, що схожий на мене..? (Н.-Лев., III, 1956, 270);
Гадок у нього було небагато, але ті, які були, не позволяли йому, як декому іншому, проявляти свою силу (Хотк., II, 1966, 151);
Навіщо все це добувати мусить Василь? Нехай би інший хто поклопотався, чи ж мало добрих людей на селі? (Довж., І, 1958, 73);
Чийсь і́нший — який належить не цій особі.
Коли салашистський диктор на хвилину замовк, з ефіру пролунав чийсь інший грізний голос (Гончар, III, 1959, 228);
Щось (що, де́що, що-не́будь) і́нше — не цей предмет, явище і т. ін.
[Кембль:] Річард молодий, а тим, що він не любить пиятики, з дівчатами не водиться, то мусить чим іншим бавитись (Л. Укр., III, 1952, 32);
Комісар уже не дивився в їх бік.. і розмовляв з Храповим про щось інше (Тют., Вир, 1964, 360).
◊ В і́ншому сві́тлі ба́чити (розгляда́ти і т. ін.) див. сві́тло;
З і́ншого ті́ста [зро́блений, злі́плений] див. ті́сто;
І́ншими очи́ма диви́тися (ба́чити і т. ін.) див. о́ко;
І́ншої заспіва́ти див. заспіва́ти.
2. перев. мн. Усі, крім названого (названих); решта.
Шкільна кімната. Річард сидить на кафедрі, перед ним ученик читає з книжки; інші ученики — підлітки й дорослі — сидять по лавах (Л. Укр., III, 1952, 86);
— Дивно, що ми говорили навіть тоді, коли мовчали… Що наші думки звучали в одповідь, як інші струни, коли зачепиш одну (Коцюб., II, 1955, 292);
— Бачу, що ти інше, небесне створіння, ніж усі ми, і далеко до тебе всім іншим жінкам і дочкам (Довж., І, 1958, 245);
// у знач. ім. і́нші, ших, мн. Усі, крім названого (названих); решта (про людей).
Старший брат сів на лавці, а усі інші у рядочок коло його (Вовчок, І, 1955, 298);
Коли б це на неї так поглянув хтось з парубків, вона б одразу щось відрізала, але ж Роман зовсім не схожий на інших (Стельмах, I, 1962,129);
// у знач. ім. і́нше, шого, с., перев. у сполуч. з усе. Усе, крім того, про що йдеться (йшлося).
У всьому іншому маюся, як і досі (Л. Укр., V, 1956, 228);
Стримано запитав [Блаженко] півголосом, де брат. — Живий! — заспокоїв його Сагайда. — Вуса засмалив за ніч, а все інше в порядку… (Гончар, III, 1959, 165).
І таке́ і́нше (і т. ін.) див. і²;
Крім усьо́го і́ншого, у знач. вставн. сл.— слід ще додати, що…
Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували; крім усього іншого, їй ще й просто подобалось одержувати потай записки під час контрольних чи бути в центрі уваги всього класу, що силкується вирятувати її (Гончар, Тронка, 1963, 39).
3. Один із багатьох; деякий, який-небудь.
Інша рада гірш як зрада (Номис, 1864, № 6131);
Інша мачуха здержує руку над пасинком, а Мотря, розпалившись, не вміла здержувати над рідним сином (Мирний, II, 1954, 52);
— Плаче [худоба], кажете?— задумався Лесь. — Тяжче людини. А в інших корів аж молоко сочиться (Стельмах, І, 1962, 564);
// у знач. ім. і́нший, шого, ч.; і́нша, шої, ж. Один (одна) із багатьох; дехто.
Може, дуже тяжко та важко йому було, що, може, інший і не стерпить? (Кв.-Осн., II, 1956, 122);
— А коли стрижка [овець] настає? — вигукнув Корній. — Поту не менш проллєш, як інший біля домни!.. (Гончар, Тронка, 1963, 15);
// під час переліку, іноді повторюючись. Дехто з перелічуваних; частина.
Душа товкала [штовхала] душу в боки І скриготали, мов сороки; Той пхавсь, той сунувсь, інший ліз (Котл., І, 1952, 131);
Інший турбує веслом простори морів небезпечних, Інший береться до зброї і важить на царські чертоги; Цей облягає міста і руйнує будинки нещасні (Зеров, Вибр., 1966, 217);
У темному коридорчику штовхалося чоловік тридцять людей. Деякі з них сиділи на лавах, деякі стояли, інші попримощувалися навпочіпки попід стінами (Тют., Вир, 1964, 194).
В і́нший час; І́нший раз — іноді, часом.
Маленьке лихо в інший час І зна́чним людям докучає (Гл., Вибр., 1951, 133);
Як скінчу життя стражденне, Спогадайте інший раз — .. Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (Граб., І, 1959, 360).
4. у знач. присл. і присудк. сл. і́нше, рідко. Не так, як досі; інакше.
[Річард:] То вже було давно. Тепер я інше думаю, матусю (Л. Укр., III, 1952, 58);
— Господи! сьогодні як учора, завтра як сьогодні! Усе одно та й одно! Коли б уже хоч гірше, так інше! — думала Олександра (Коцюб., І, 1955, 67).
◊ І́ншим ра́зом:
а) не тепер, не цим разом.
Христя зам’ялася. — Багато, бабусю, казати. — А багато, то хай іншим разом — кращим часом (Мирний, III, 1954, 306);
Мала Вам ще щось багато писати, але сьогодні позабувала все якось, нехай вже коли іншим разом (Л. Укр., V, 1951, 42);
б) іноді, часом.
Він усіх вважав за ленінградців. Іншим разом починав: — Знаєш, друже… Ермітаж відбудували (Гончар, III, 1959, 240);
Між (ме́жи) і́ншим:
а) (присл.) не надаючи особливого значення, особливої уваги; побіжно.
Байдужіше, принаймні зовні, ставився [Павлуша] до успіхів Гришкових, хіба що іноді не стримається — ущипливо натякне на «волячі хвости» або так, мовби між іншим, заведе розмову про гімназію (Головко, II, 1957, 262);
Крім троянівців, що виділялися своїм високим ростом і дещо уповільненою вимовою, сказаною ніби між іншим лінькуватою фразою, були приземкуваті, шустрі і говіркі манилівці (Тют., Вир, 1964, 170);
б) (у знач. вставн. сл.) до речі.
Йому [М. Горькому], межи іншим, дуже потрібна книжка Клоустона в перекладі Кримського, але я не можу дістати (Коцюб., III, 1956, 340);
— Між іншим, ви помічали, з кого виходить найбільше героїв у бою? (Гончар, III, 1959, 25);
Що і́ншого (і́нше), діал.— не так, зовсім інакше.
— Ну, от же й ваш Іван до школи ходить. — Ба, хлопець! Хлопцям що іншого! — Дарка оживилась (Л. Укр., III, 1952, 642);
[Аецій Панса:] Е, ні, не вдався я до того зроду, щоб тут у Римі жити. Не тепер мені й звикати. Вам що інше, звісно, ви молоді (Л. Укр., II, 1951, 357).
Значення в інших словниках
- інший — Там, де йдеться про два аспекти чи предмети, є один і другий, а не один та інший. У конструкціях типу з одного боку і з іншого замість іншого слід ставити другого. В будь-якої річки два береги – один і другий, а не інший. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- інший — Не цей, не той, інакший; ФР. другий <н. другим разом>; мн. ІНШІ, решта. Словник синонімів Караванського
- інший — [іншией і іиншией] м. (на) -шому/ш'ім, мн. -ш'і Орфоепічний словник української мови
- інший — -а, -е, займ. означ. 1》 Який відрізняється від названого; який існує, перебуває не в цьому місці, не за цих обставин; не цей, не той, другий. || Який змінився порівняно з попереднім; не такий, як раніше; інакший. || у знач. ім. інше, -шого... Великий тлумачний словник сучасної мови
- інший — і́нший займенник Орфографічний словник української мови
- інший — диви́тися / гля́нути і́ншими очи́ма на кого—що. Інакше сприймати, оцінювати кого-, що-небудь; по-іншому ставитися до когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
- інший — І́НШИЙ займ. озн. (не цей, не даний; не такий, як цей, що був раніше), ІНА́КШИЙ (ІНА́КИЙ), НОВИ́Й, ДРУ́ГИЙ розм., НОВІ́ТНІЙ рідше, О́НИЙ заст., ОНА́КИЙ заст. Словник синонімів української мови
- інший — І́нший, -ша, -ше Правописний словник Голоскевича (1929 р.)