ітися

ІТИСЯ (ЙТИСЯ), ідеться (йдеться); мин. ч. ішлося (йшлося); недок., безос.

1. кому, чому. Мати охоту, бажання, силу й т. ін. іти (перев. з обставинами способу дії).

[Круста (підвівся, потім знову сів):] Може, я ліг би тут собі тихенько спати? Бо щось моїм ногам ніяк не йдеться (Леся Українка, II, 1951, 406);

Легко йдеться молодим намлілим у роботі ногам по весняній землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 400);

Зоя могла б уже йти, але їй чомусь не йдеться, їй якось само стоїться на місці (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 14).

2. кому. Певним чином відбуватися, здійснюватися, робитися.

Він собі так покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33);

Дівчина співала журливої пісні про фортуну, про чумака, що поїхав у Крим, що погано йому йшлося (Леонід Первомайський, Земля.., 1930, 82);

// Щастити комусь.

Кому йдеться, то й на скіпку прядеться (Номис, 1864, № 1668);

Старий Тихонюк засопів носом. Він і сам добре бачив, що йому не йдеться якось із тими інтересами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 86).

♦ В руку йдеться кому — щастить комусь.

Так усе тепера чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 276).

3. до чого, на що. Наближатися, підходити до певного моменту, періоду.

Йшлося вже до різдва. Люті морози скували землю, прикрили її снігом глибоким (Панас Мирний, IV, 1955, 255);

Йшлося до жнив: клепали коси, вистругували до грабель і грабок зубці (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 5);

Йшлося на вечір, коли Наливайко з Юрком Мазуром розшукали посланців (Іван Ле, Україна, 1940, 231);

// Наближатися до певного ступеня розвитку.

[Кирило:] Далі зими ще довші будуть: перед кінцем світу геть усе переплутається... [Денис:] Либонь воно до того вже і йдеться? (Марко Кропивницький, II, 1958, 10);

Як на багатство йдеться, то й півень несеться, а коли зав’яжеться на бідність, то й курка не хоче (Михайло Стельмах, I, 1962, 567).

♦ Куди воно йдеться? — у якому напрямі розвиваються події?

А з неділі в Князівці ярмарок.. Якщо й отут, на велелюдді, не дізнатись, не розторопати, що воно діється та куди воно йдеться, то вже де ж тоді! (Андрій Головко, II, 1957, 254).

4. кому, до кого — чого, рідко. Те саме, що ли́чити 1.

Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття, котре так ішлося до її білого, як сніг, тіла, вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Панас Мирний, III, 1954, 272).

♦ Ідеться (йдеться, ішлося, йшлося) про кого — що — мова йде про кого-, що-небудь; справа стосується когось, чогось.

До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 123);

Тепер уже справа не про письменність ідеться, тепер село з селом змагається — у кого кращий клуб, у кого краща самодіяльність... (Остап Вишня, II, 1956, 11);

Коли на те йдеться — якщо вже так.

А як уже воювати, так воювати — хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 128).