іти

ІТИ (ЙТИ), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок.

1. Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); протилежне стояти, бігти.

Ой по горі роман цвіте. Долиною козак іде Та у журби питається: — Де та доля пишається? (Тарас Шевченко, II, 1953, 294);

Чіпка позаду [товариства] нога за ногою суне... Так ведмідь іде нехотя за циганом (Панас Мирний, I, 1949, 288);

Володя спочивать не хоче, все йде та йде (Володимир Сосюра, II, 1958, 358);

// Пересуватися кроками певним чином, у якийсь спосіб.

Хмарою йдуть люди (Номис, 1864, № 7678);

Венера без спідниці, боса, В халатику, простоволоса, К Вулкану підтюпцем ішла (Іван Котляревський, I, 1952, 206);

І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (Максим Рильський, I, 1960, 160);

// Пересуватися кроками, виконуючи певну роботу, завдання тощо.

— Цілий вік з тебе луску шкребли, а ти, воле, у плузі йди! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17);

Попереду йшов Мар’ян Поляруш. Перед ним з шипінням і посвистом розступалася трава, а на гребені покосу тремтіли, тендітні, наче виткані з неба, дзвіночки (Михайло Стельмах, I, 1962, 520);

Сивий Кіндрат підхопив молодицю Й півнем круг неї навприсядки йде (Степан Олійник, Вибр., 1959, 101);

// Їхати, скакати верхи.

Раз на північ ішов караван, щоб одправить за море Награбовані скарби з руїн фараонів забутих (Леся Українка, I, 1951, 424);

Війська йшли і йшли в безконечнім кіннім строю, на галопі проходили через вишневі українські села (Олесь Гончар, II, 1959, 233).

♦ Блудом іти див. блуд 2;

Іти в ногу див. нога;

Іти по п’ятах див. п’ята.

2. Рухатися в якомусь напрямі (про види транспорту та інші засоби пересування);

Їхати, плисти, летіти. Весь час погода така тиха, що навіть не помічаю, чи йде пароход [пароплав], чи стоїть (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 347);

Ешелони щоночі ідуть через міст на Полтаву (Леонід Первомайський, II, 1948, 108);

Десь у західній частині неба, здається, літак гуде.. Видно, йде на дуже високій висоті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 252);

Регулювальники спокійно спостерігали за двома машинами, що йшли по центральній доріжці мосту (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 108);

// Пересуватися, їхати на якомусь із видів транспорту (про людей)

Наш корабель маневрував. Капітан сам став біля керманича.. Ішли — на диво (Юрій Яновський, II, 1958, 90);

Мати Кібела Пишно в короні зубчатій по Фрігії йде в колісниці (Микола Зеров, Вибр.. 1966, 253);

Іти під вітрилами; Іти на лижах;

// Пливти, перелітати з одного місця в інше (про косяки риб, зграї птахів і т. ін.).

Скрізь [через пересип] були прокопані єрики, цебто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226);

[Крим (підвів голову вгору):] То лебеді. [Зоря:] Не бреши. Вони в цю пору не йдуть (Олександр Корнійчук, II, 1955, 214);

// Пересуватися в небі (про небесні світила, хмари).

Сонце йде І за собою день веде (Тарас Шевченко, II, 1953, 357);

Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика хмара йшла (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 70);

// Текти (про воду, хвилі й т. ін.).

Буруни йшли невпинно.. і заливали берег (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392);

Хвиля йшла на прибережний глей (Микола Бажан, I, 1946, 141);

// Пливти, розходитися по поверхні води.

Ідуть по воді кола (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 532);

// Переміщатися в певному напрямі (про електричний струм, різноманітні імпульси тощо).

Промінь світла від одного її [Галактики] краю до другого йде близько 100 000 років (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 7);

Шлях, яким іде нервовий імпульс, — рефлекторна дуга, — складається з великої кількості послідовних нервових клітин, які не переходять безпосередньо одна в іншу (Наука і життя, 7, 1963, 29);

— Коли навколо тебе всі трудяться, щось творять, то відповідні біотоки й на тебе йдуть (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 334);

// Пересуватися під дією прикладеної сили.

Там цілиною йдуть леміш і рало (Микола Зеров, Вибр., 1966, 27);

// Переходити, передаватися з рук у руки.

Лунають весело пісні, Палає дуб столітній; І з рук до рук серед гульні Йде кухоль заповітний (Павло Грабовський, I, 1959, 417);

// Пересилатися поштою, телеграфом (про листи, посилки тощо).

Є в мене такі приятелі, що до них по 9 днів мої листи йдуть (Леся Українка, V, 1956, 429);

Хтось йому, мабуть, сказав, що солдатські телеграми йдуть задурно (Гнат Хоткевич, I, 1966, 178);

Книги, книги, вічні книги Йдуть з Болгарії мені (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 35);

// Проходити, пролізати в що-небудь, через щось або виходити, вилазити з чогось.

[Сестра Мархва:] Далі ключ не йде! Силкуюсь, силкуюсь, а він став та й не подається (Панас Мирний, V, 1955, 108);

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка, не йде голова! (Іван Франко, IV, 1950, 57).

Іти в затоки (затоку) див. затока;

Іти на дно див. дно;

Іти на посадку див. посадка.

3. Виходити, вирушати в певному напрямі, до кого-небудь. Одного ранку лежу я та думаю, коли в хату вбігла Катря.

— Іди, йди, хутенько йди, Усте! — Куди йти? — До панночки, до панії! (Марко Вовчок, I, 1955, 111);

— Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель (Микола Зеров, Вибр., 1966, 26);

// Вирушати куди-небудь у певну пору.

— Куди ж ти оце йдеш проти ночі? — питаю я в його (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268);

Поїзд іде о шостій годині вечора;

// з інфін., по кого — що, до чого, на що і т. ін. Виходити, вирушати куди-небудь із певною метою.

Сестра плаче, — йде шукати Братів на чужину... (Тарас Шевченко, I, 1951, 388);

Він.. ішов по воду (Марко Вовчок, I, 1955, 295);

Сам сердився на себе.. — і винувато йшов до худоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334);

— Ідіть по Кирдягу! — наказав Бульба, і з десяток козаків кинулись через бурхливу юрбу по Кирдягу (Олександр Довженко, I, 1958, 234);

— Так це ж ще далека справа, — мовив котрийсь. — Не тоді ж собак годувати, як на полювання йти... (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 415);

// перев. від кого — чого, звідки. Залишати, покидати кого-, що-небудь; відходити, забиратися.

— А вам, люди добрі, хоч би ви й старости, хоч би ви й хто, одно слово кажу: ..ідіть честю з нашої хати (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 300);

[Маруся:] Ідіть краще відсіль та ляжте виспіться (Панас Мирний, V, 1955, 79);

[Кай Летіцій:] Мушу йти додому, щасливі зоставайте.. [Руфін:] Іди здоров! (Леся Українка, II, 1951, 375);

Чого ж ти плакала так гірко, коли ішла від мене пріч? (Володимир Сосюра, II, 1958, 138);

// У формі наказ. сп. разом із дієсловами наказ. сп. підсилює спонукання до якої-небудь дії.

— Ґонту забавляйте 3 півупруга, а там нехай. Ідіть же гуляйте... (Тарас Шевченко, I, 1963, 122);

— А тепер вчися, Тимофію, і грамоти, і говорити! — з розмаху ляснув його по плечі немолодий коваль Кирило Іванишин. — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (Михайло Стельмах, II, 1962, 20).

Іди (ідіть) собі — уживається при розставанні як спонукання, щоб хтось відходив.

— Нехай тебе бог прощає Та добрії люде; Молись богу та йди собі — Мені легше буде (Тарас Шевченко, I, 1963, 27);

— Ідіть собі, панове-молодці. І ти йди, — тихо й спокійно сказав Бульба (Олександр Довженко, I, 1958, 238).

♦ Іди (ідіть) [собі] геть (до лиха, до чорта, з очей, на чотири вітри, під три чорти і т. ін.) — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось.

— Йди собі к бісовому батькові із своїм розумом! — Уже навсправжки лаялися селяни (Панас Мирний, IV, 1955, 246);

— А йдіть ви собі до лиха з вашим хабарником примарем та з докторами! — вибухнув Замфір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 213);

Іди (ідіть) здоров (здорові, з богом, в мирі) — уживається під час прощання як побажання здоров’я, щастя, спокою.

Тут Юрша спинив його.. — Іди в мирі і роби, що знаєш (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 506);

Іти в [сиру] землю (на той світ, на небо) — умирати.

Іди собі, мале дитя, у сиру землю, поки не зазнало лиха, іди малим — і краще, і легше (Панас Мирний, V, 1955, 334);

[Семпроній:] Про віру я перепитись не буду, але ж гадаю, що не всі готові на небо йти... (Леся Українка, II, 1951, 475);

Іти на пенсію див. пенсія;

Іти під ніж:

а) лягати на операцію.

— Ти одразу й сама не хотіла йти під ніж. Навіть плакала (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 338);

б) жертвувати собою.

Ні, він не міг далі слухати, не міг пробувати далі в товаристві шалених, що самохіть ідуть під ніж... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162);

Іти світ за очі — вирушати в далеку дорогу, невідомо куди.

[Маруся:] Слухай, Микито! Похвалявся ти йти світ за очі... (Марко Кропивницький, I, 1958, 99);

Дівчина, яка народила дитину до заміжжя, мусила йти від батьків, іти світ за очі шукати своєї долі, а радше — недолі (Радянська Україна, 6.II 1964, 3);

Іти у відставку див. відставка;

На завдання йти див. завдання;

На засідку (засіди) йти див. засідка;

У гості йти див. гість.

4. Наближатися до кого-, чого-небудь; надходити, під’їжджати.

[Відьма:] А он, чи бачиш, на могилі Очима лупа кошеня? Іди до мене. Кицю, кицю... Не йде прокляте бісеня! (Тарас Шевченко, II, 1963, 308);

[Річард:] Щось мріє, наче хтось іде чи їде... (Леся Українка, III, 1952, 102);

Тінь одділилася від тину і закричала: — Хто іде? (Володимир Сосюра, I, 1957, 445);

Маковейчик, підслухуючи розмову на КП, радісно вигукнув: — Самохідки! Самохідки йдуть на поміч! (Олесь Гончар, III, 1959, 242);

// Заходити до якогось приміщення.

[Сестра Мархва:] Хто там? [Кнуриха:] Добридень вам. Чи можна увійти? [Сестра Мархва:] Ідіть, ідіть (Панас Мирний, V, 1955, 67);

Чорне озеро ярмарку вливається струмочком в каплицю; одні йдуть, другі виходять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 238);

Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Андрій Головко, II, 1957, 135);

// до кого. Дозволяти комусь брати себе на руки (про маленьких дітей, малят тварин).

— Та вже всміхається [дочка], сестриці-голубоньки, і рученята до мене простягає; вже знає мене; ні до кого не йде, тільки до мене (Марко Вовчок, I, 1955, 65).

♦ Все йде до рук кому — комусь завжди щастить, усе вдається.

Не гудили і Гальчука, та більш Петра як ватажка у всіх ділах питались. Мовляв, йому все йде до рук, уміння в нього й віра, до праці він і до наук... (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 49).

5. перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в якому-небудь напрямі.

Під стягом радянським ми дужими стали І в світ комунізму велично ідем (Радянська Україна, 22.XI 1949, 1);

Кругом шумить, цвіте моя Вкраїна і все вперед іде (Володимир Сосюра, I, 1957, 446);

Шляхом збільшення випуску продукції йде хімічна, легка й харчова промисловості (Наука і життя, 1, 1959, 1).

Гігантськими кроками йти вперед див. гігантський.

6. перен. Ставати, влаштовуватися, найматися кудись на роботу.

Знемігся неборака — Хоч продавай хату Та йди в найми (Тарас Шевченко, II, 1963, 127);

З містечка люди йшли на роботу з великою неохотою, і тільки важка нужда гнала бідних на роботу до Бродовського (Нечуй-Левицький, II, 1956, 214);

І на клич наш могутній бадьоро на заводи колгоспники йдуть... (Володимир Сосюра, I, 1957, 492);

// Вступати куди-небудь.

Справжня його дорога — іти в інститут, в кораблебудівний, це вона вирішила раніше за нього (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 95);

// Ставати ким-небудь.

— За панського [кріпака] дочки не оддам. Лучче [краще] нехай іде в черниці (Марко Вовчок, I, 1955, 71);

Пам’ятаєш той вечір над нами, коли ти, як в повстанці я йшов, годувала мене пиріжками і хрестила мене, щоб не згинув в бою..? (Володимир Сосюра, I, 1957, 240);

// Ставати членом певного колективу, організації тощо.

Іде [гуцул] до війська, блукає геть світами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 69);

Там молодь марила ночами у дзвоні грізному годин, коли хитало даль громами, і йшла в Олеговий загін (Володимир Сосюра, II, 1958, 492);

Іти в партію.

7. перев. з інфін. Приступати до якої-небудь дії, праці.

Починається тарантела — і стара йде танцювати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 426);

Сталь ідуть варити, жать колосся, Будувать новий високий дім (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 73).

В атаку йти див. атака;

Війною йти див. війна;

Іти в танець (танок) — починати танцювати.

А та юрба, що посумує вранці, Увечері нехай іде в танець (Леся Українка, I, 1951, 212);

Гайдамаки йдуть у танок (Олександр Довженко, I, 1958, 60);

Іти на спочинок:

а) лягати спати, відпочивати.

Коли ж гасили світло і грішне тіло йшло на спочинок, сон кидав очі і замерзав десь у келії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 117);

б) припиняти діяльність.

[Диякон:] Чи може йти на спочинок пастир, коли пан сказав йому: паси мою отару? (Леся Українка, II, 1951, 493).

8. перен. Діяти певним чином (перев. з обставинами способу дії).

Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1953, 283);

Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Панас Мирний, III, 1954, 187);

Про їхнє селянське життя говорили багато. Що от треба і їм з робітниками разом іти — революцію робити (Андрій Головко, II, 1957, 217);

// за чим і чим. Діяти згідно з певними поглядами, принципами.

Вийти заміж? Хто се сказав? Ні, пріч усякі спокуси, усякі викрути — вона йде за своєю ідеєю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161);

[Чирняк:] Хоче [син] йти своїм розумом, хай же йде (Іван Франко, IX, 1952, 367);

— Ти ще не знаєш, як за правдою йти. Підеш за правдою — ніхто тебе не обидить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 364);

// на що. Бути готовим до чого-небудь, здатним на щось; погоджуватися на щось.

З матір’ю він розставався, Ішов на смерть і не прощався. Козак природі покоривсь (Іван Котляревський, I, 1952, 223);

[Кай Летіцій:] Чи друг йому, чи ні, — миритись мусиш, — ти ж не одважишся йти на пропаще, то краще йти на щирий мир (Леся Українка, II, 1951, 364);

Є щось напрочуд мужнє, героїчне і величне в цьому масовому пориві комсомольців та комсомолок, які йдуть за закликом партії на новий трудовий подвиг (Олександр Довженко, III, 1960, 72);

// Устигати в навчанні.

Я Льоні помогла догнати товаришів у пропущеному за час слабості, а тепер він іде настільки добре, що може і без репетирування учитись (Леся Українка, V, 1956, 227);

Директор вирішив посадити хлопця в другий клас і не помилився. Борис іде тепер одним з найперших (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 212).

Іти далі — не спинятися на чому-небудь у своїх учинках, міркуваннях тощо.

І син і мати догоджали синові багатого дуки: один ждав через його одібрати тепле місце, друга — далі ішла — хотіла поріднитися (Панас Мирний, IV, 1955, 144);

— Тут би варто школу зробити, — говорив Прокіп. Але Гуща йшов далі. — Школу маємо вже, зробім краще народний університет (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 84).

♦ Іти ва-банк див. ва-банк;

Іти в авангарді див. авангард;

Іти за модою див. мода;

Іти [і] у вогонь і [у] воду див. вогонь;

Іти на багнети див. багнет;

Іти на витрішки див. витрішки;

Іти на жертву див. жертва;

Іти на компроміс див. компроміс;

Іти на мирову див. мировий;

Іти на поклін див. поклін;

Іти на рожен див. рожен;

Іти на руку див. рука;

Іти на чолі див. чоло;

Іти [нога] в ногу див. нога;

Іти під чию руку див. рука;

Іти по гарячих слідах див. слід;

Іти попереду:

а) (кого, чого) очолювати кого-, що-небудь; бути на чолі когось, чогось;

б) (у чому) бути передовим у чому-небудь.

Як передовий загін народу, що будує комуністичне суспільство, партія повинна йти попереду і в організації свого внутріпартійного життя, показуючи приклад і зразок вироблення найдосконаліших форм комуністичного суспільного самоврядування (Програма КПРС, 1961, 120);

Іти проти (насупроти) кого, чого; Іти всупереч кому, чому — виступати проти кого-, чого-небудь; не погоджуватися з кимось, чимось; суперечити комусь, чомусь.

До кінця свого живоття Джеря йшов проти панів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261);

— Але ж любарцям треба допомогти! Допомога не йде всупереч постанові Революційного Комітету (Михайло Стельмах, II, 1962, 142);

— Скажіть: ніколи ви не кривили душею? Ні в чому не йшли проти власного сумління? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 153);

Іти проти течії див. течія;

Іти своєю чергою див. черга;

Іти [слідом] за ким — діяти так, як хтось; наслідувати кого-небудь.

— Не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом (Михайло Стельмах, II, 1962, 22);

За народ обставали Купала і Колас, А за ними поети ішли молоді (Максим Рильський, III, 1961, 76);

Іти шляхом найменшого опору — діяти, уникаючи перешкод, труднощів.

Адже мислити і відчувати сьогодні так само, як і вчора, по-старому — найлегше, бо це означає йти шляхом найменшого опору (Радянське літературознавство, 4, 1967, 6);

У забрід іти див. забрід.

9. за кого і без додатка. Брати шлюб (про жінку); виходити заміж.

— Сватають тебе [дочко] перші люди в селі, парубки все молодії й хороші, — чому не йдеш? (Марко Вовчок, I, 1955, 90);

— І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою, як вівця, ніж іти за вдівця (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 475).

Іти в прийми див. прийми;

Іти до вінця див. вінець;

Іти заміж див. заміж;

Іти на діти див. діти.

10. Бути призначеним, використовуватися для чого-небудь.

Потужні підіймальні крани з одеською маркою «Січнівець» ідуть на експорт у Болгарію, Румунію, Польщу, Чехословаччину (Радянська Україна, 9.IX 1962, 1);

// Надсилатися куди-небудь.

Машини й промислове обладнання, зерно й руда, мінеральні добрива й бітум, метал і тканини ідуть з Херсона через моря й океани в усі куточки земної кулі (Радянська Україна, 15.VII 1959, 3);

// Надходити звідкись.

[Лев:] Що лісове, то не погане, сестро, — усякі скарби з ліса [лісу] йдуть... (Леся Українка, III, 1952, 226);

// Передаватися, пересилатися для затвердження тощо (про плани, проекти, накази й т. ін.).

Дорога Вірунечко, .. тепер все більше запевняюся, що листи наші йдуть кудись на цензуру (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 451);

Голобородько ні разу не підвів комдива. Розпорядження й накази, що йшли через ад’ютанта, передавалися кому слід чітко й вчасно (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 115);

// Витрачатися на кого-, що-небудь.

Привозив було [родич] рибу й спродував людям — хто попросить, а то й собі на споживок ішла (Марко Вовчок, I, 1955, 181);

— Віддамо [п’ятизлотник] ... Як має піти на що інше, хай лучче [краще] йде на голодних. Завтра віднесу до церкви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 95);

Писав Василь дуже рідко, але коли вже заходжувався писати, то на це йшов добрий зошит (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 227).

♦ Іти в діло див. діло.

11. Продаватися, знаходити збут (про товари).

Був у мене Горошовський. Каже, що моя книжка добре йде... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319);

Риба йде... Мануфактура потроху.. Вовна йде. Смушки рвуть із рук. Кури хапають із кошиків... (Остап Вишня, I, 1956, 57).

Іти з торгів — продаватися з торгів.

Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або йшли з торгів (Михайло Стельмах, I, 1962, 282).

12. Виходити, виділятися з чого-небудь (про дим, тепло, запах тощо).

Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар (Нечуй-Левицький, II, 1956, 195);

Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 347);

Жовте листя, оголені віти, синій холод іде з вишини (Володимир Сосюра, I, 1957, 205);

Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все більше хилило на сон. Тепло, що йшло знизу від коня, приємно гріло й заколисувало (Олесь Гончар, III, 1959, 77);

// Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос тощо).

— Бийте!.. рубайте... — іде лемент од краю до краю (Панас Мирний, I, 1949, 211);

Гомону з міста не чутно гучного, 3 бору соснового шум тут іде (Леся Українка, I, 1951, 72);

— Провалили картинку, Сев? — сміюся я. — Іще й як провалив. З музикою й барабанами, — регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Юрій Яновський, II, 1958, 40);

// перен. Поширюватися, розходитися (про відомості, чутки, славу й т. ін.).

У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 142);

— Глядіть же, братчики: що я казатиму зараз, дак щоб воно не йшло далі вух ваших (Борис Грінченко, II, 1963, 468);

Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 41).

♦ Аж дим іде див. дим;

Мороз іде (ішов) поза шкірою (по шкірі і т. ін.) див. мороз.

13. Тривати певний час; тягтися, продовжуватися.

Іде життя в них протертою стежкою: як сьогодні, так завтра (Панас Мирний, I, 1949, 240);

— Отак сидиш допізна з молодими парубками, байка іде.. безконечна (Василь Стефаник, I, 1949, 257).

Іде (ішов) якийсь рік (десяток років і т. ін.) кому — хтось вступив у якийсь рік свого життя.

Це вже Грицькові сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша (Андрій Головко, II, 1957, 512);

Левкові Вихрестові йшов золотий шостий десяток літ (Іван Ле, Історія радості, 1947, 164).

14. Минати, проходити (про час та його відрізки).

І день іде, і ніч іде (Тарас Шевченко, II, 1963, 413);

Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний, IV, 1955, 114);

Мені здається: час уже не йде, Спинився і завмер (Максим Рильський, I, 1956, 35);

*Образно. По місту йшло чудесне вересневе надвечір’я (Вадим Собко, Справа.., 1959, 175).

Все йде, все міняється — ніщо не залишається незмінним. А згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію. Все йде, все міняється. Діалектика (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

15. Наставати, наближатися (про певний відрізок часу, період життя, розвитку, про якусь подію).

Іде зима, а кожуха нема (Номис, 1864, № 11159);

Я й знаю, що гріх мені так убиватись; та що ж, коли старість іде, а я один! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 9);

Сумна, сумна моя дорога, Все ніч та ніч; де ж сонце, де? Збулася сил душа убога, А світ на зміну тьмі не йде! (Павло Грабовський, I, 1959, 190);

Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (Володимир Сосюра, II, 1958, 177);

// Насуватися (про щось страшне, лихе). Од несподіванки й крику..

люди здригнулись в тривозі і метнули очима угору, на високі стіни яруги, наче звідти йшла на них небезпека (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380);

Все було йому якесь лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох, то град ниву побив — і так мало не щороку якась біда йде та й другу за собою веде (Борис Грінченко, II, 1963, 345);

// Наставати як наслідок певної дії, вчинку.

Не жаль мені життя, а жаль тії людини, Що у мені жива, що бачу я в других, Коли ж її уб’ю, хай кара йде за гріх, Не хочу пережить ганебної години (Леся Українка, I, 1951, 123).

[Діло, справа] йде до чого — наближається, настає щось.

Господар, бачивши, що йде до важних справ, Гостей увічливо до хати попрохав, І тут розказано усе йому до краю (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);

Іти на зміну див. зміна.

16. Відбуватися, бути в певному стані.

Яхидна [єхидна] фурія раденька, Що по її все діло йшло (Іван Котляревський, I, 1952, 180);

Напиши, як тобі ведеться у Києві.. Як ідуть твої заняття? (Леся Українка, V, 1956, 12);

На майдані коло церкви революція іде (Павло Тичина, I, 1957, 56);

// Виконуватися, здійснюватися. Вони не уважають, що важко потомились..

Аби робота йшла хутко, аби їм більше зробити, — бо яка робота, така й плата! (Леся Українка, III, 1952, 491);

Настало літо. Йдуть жнива у нашому колгоспі (Наталя Забіла, Малим.., 1953, 44);

Повним ходом іде засолювання огірків, заготівля й переробка помідорів (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 1);

// Провадитися, точитися (про бесіду, розмову).

У пишному салоні, Круг чайного стола, Розмова йшла про коні, Про цукрові діла (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 120);

Про що б не йшла мова, а на думці в нього — силос, механізми (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84);

// Виконуватися на сцені, демонструватися на екрані (про виставу, кінофільм і т. ін.).

Пам’ятаю першу ластівку «нового» репертуару — комедію Гоголя «Ревізор», що йшла прем’єрою в сезоні 1907 року [в театрі М. К. Садовського] (Минуле українського театру, 1953, 158);

Нарешті, починають іти картини, що в їхньому творенні я брав неабияку участь (Юрій Яновський, II, 1958, 14);

// Удаватися в процесі чого-небудь; виходити (у 13 знач.).

Як не билася з ним мати, як не вговорювала учитися, панства добувати, — та нетерплячому Василеві хотілося його зразу добути, а воно зразу не давалось, не йшло (Панас Мирний, IV, 1955, 114);

Що як що, а співанка у штольні, сто метрів під землею, не йшла (Іван Франко, IV, 1950, 27);

// безос.

Він вийняв денцівку. Зразу йому не йшло, мелодія не давалась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 309);

Листи я завжди увечері пишу, бо вдень трудно зібратись, якось не йде (Леся Українка, V, 1956, 13);

// Мати ту чи іншу можливість розвиватися, рости й т. ін.

Господарство його ішло лучче [краще], ніж у кого іншого (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 254);

— Городи і садки в нас не йдуть: солонець (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 113).

♦ Іти на (в) лад див. лад;

Іти на добре (краще) — ставати кращим, розвиватися в потрібному напрямку.

Що там журитись, коли все йде на краще (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 38);

Іти на користь див. користь;

Іти прахом — пропадати.

З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки. Хай все йде прахом! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26);

Іти шкереберть — розладнуватися.

В перші два дні Іванові Юхимовичу здавалося, що все йде шкереберть. Де люди? Ніде не видно людей. Ні в полі, ні на будівництві. Невже всі розбіглися?.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 365);

Іти як з каменя див. камінь;

Іти як з маслом (по маслу) див. масло;

Іти як по-писаному — відбуватися, здійснюватися успішно.

Грають, вражі хлопці, дуже добре, — все йде у їх як по-писаному (Панас Мирний, V, 1955, 419);

Щоб тобі (вам) з води й [з] роси йшло — уживається як традиційне побажання легкої удачі, успіху в чому-небудь.

— Дай тобі, боже, щоб був здоровий, як вода, багатий, як земля, щоб тобі з води й роси йшло! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 495);

Як (мов і т. ін.) з води йде див. вода.

17. Падати зверху, литися (про дощ, сніг тощо).

Надходить важка біла хмара і починає йти сніг (Леся Українка, III, 1952, 264);

Чорна хмара наступила, Став дощик іти (Степан Васильченко, III, 1960, 193);

Недаремно за віки склалося в народі таке прислів’я, що дощ іде не тоді, коли просять, а тоді, коли косять (Радянська Україна, 27.VII 1962, 3);

// Виливатися, просочуватися (про струмінь води, кров).

Достатку і багатства пройшли злоті літа, Млин став... не йде вода (Микола Зеров, Вибр., 1966, 119);

Осколок витягнуто. — Засмоли, Денисе! — каже Хома землякові. Денис заліплює ранку бинтом. — І кров не йде! (Олесь Гончар, III, 1959, 278).

18. Бути розташованим певним чином; мати певний напрямок.

Враз перед нами з’являється пірамідальна гора.., а од неї півколом йде височенний хребет (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139);

Насцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени. Лавки йдуть чверть-кругом (сегментом) у три поверхи (Леся Українка, II, 1951, 510);

Над каною [коминком] стоїть у мене побільшена картка жінки в купальному костюмі.. Через ріжок іде напис (Юрій Яновський, II, 1958, 20);

// Вести, виходити кудись (про вікна, двері тощо).

З сіней йшло троє дверей на всіх трьох стінах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 38);

Сходи йшли до води (Леонід Первомайський, Мандрівник, 1935, 38);

// Простягатися, тягтися (про шлях, колію і т. ін.).

Шлях на поле йшов яром, понад панським садком (Панас Мирний, IV, 1955, 223);

Шахта. В чорну глибінь штреку йдутьрейки (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 234);

// Посідати певне місце в переліку, композиції твору тощо.

Далі йшло коротке описання життя на селі (Леся Українка, III, 1952, 583).

19. Брати початок; походити від чого-небудь; завдячувати своїм існуванням чомусь.

[Єпископ:] Нема на світі влади, окрім тої, що йде від бога (Леся Українка, II, 1951, 234);

— Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 129);

Шекспір устами одного з своїх героїв каже: «.. Вище за все — це честь, яка іде не від предків наших, а від наших подвигів» (Вітчизна, 5, 1956, 156).

20. Кидатися на принаду, потрапляти в сіті, у пастку.

— Налови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Юрій Яновський, II, 1958, 49);

*Образно. Я мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий.., Спершу обмазує вінця густим нерозсиченим медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 152).

21. Даватися, видаватися постійно (про платню, подарунки тощо).

— І їсти тобі є, і пити тобі є... Ще й плата тобі йде до того... (Панас Мирний, IV, 1955, 358);

А я, було, пір’ячко деру, хату підмету, а потім і пряду, дак [так] і на мене шматок хліба йде (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 355);

// Нараховуватися (про суму грошей, проценти тощо).

[Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка, II, 1951, 132);

— Хіба ж від заводу тільки робітникам заробіток! Адже їм [господарям] теж прибуток іде... (Андрій Головко, II, 1957, 599).

22. перев. із запереч., розм. Уживається в зворотах, що характеризують фізичний або психічний стан людини: сон не йде — не спиться, слова не йдуть — не хочеться говорити й т. ін.

Альоша перевертався на другий бік, стискав повіки, але сон не йшов (Іван Микитенко, II, 1957, 188);

// кому. Не мати охоти, бажання їсти, пити що-небудь.

[Юхим:] Щось мені не йде сьогодні чарка: хай уже ти сам вип’єш її до обіду (Степан Васильченко, III, 1960, 89).

♦ Іти в непам’ять див. непам’ять;

Не йде в голову що — не запам’ятовується, не сприймається що-небудь.

[Галя:] Не всякому.. та наука дається. Інший, бог знаєу як трудиться, а воно не йде та й не йде в голову (Панас Мирний, V, 1955, 134);

Не йде в рот (горло) кому — хтось не має апетиту.

Принесли їй і хліба, і паляниці, і якої то страви не понаносили! Так нічого їй і в рот не йде! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 287);

Маруся не могла їсти. Проковтнула кілька крихот і мовчки вертала кулешу Юрчикові.. — Не можу, голубчику. В горло не йде (Гнат Хоткевич, II, 1966, 276);

Не йде на думку див. думка;

Не йде на душу див. душа;

Не йти з голови (думки) кому — не забуватися, постійно турбувати когось.

Сон та вчорашній вечір не йшли йому з голови, дратували нерви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 163);

Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками — таким зараз пригадався Данькові батько і, пригадавшись, все чомусь не йшов з думки (Олесь Гончар, II, 1959, 137).

23. Діяти, працювати (про механізми).

— Небагато варта [січкарня], — сказав я, премудро оглянувши скриньку. — Дуже старосвітська, тяжко буде йти! (Іван Франко, II, 1950, 40);

Біля другої гармати двоє. Один, поранений у голову, витягає великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухає, чи йде (Олександр Довженко, I, 1958, 59).

24. за чим. Наставати за чим-небудь, змінювати щось (перев. про однорідні поняття).

Голова в нього хитається в такт пісні, і слова йдуть за словами, немов верблюди в пустині (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 131);

Гарматні постріли йдуть один за одним (Олександр Довженко, I, 1958, 54);

І видобуток все зроста, і ось уже в Південній іде ритмічно, точно, влад за циклом цикл (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 50);

// за ким, перен. Супроводжувати кого-небудь, слідувати за кимось.

Крізь шибки вікон, з городів і з-за плотів йдуть вслід за паном сотні очей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 60);

Ця думка му лила йому серце, йшла за ним усюди, як тінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 89);

— Л, Л! — вигукував темпераментний, жвавий, як завжди, Хаєцький. — Всюди йдеш ти за нами!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 99).

25. чим. Робити хід у грі.

Іти конем; Іти сімкою.

26. у що. Входити до складу чого-небудь.

Проти того плану видання, що подаєте, нічого не маю, хай в 3-й томик ідуть дрібні оповідання, переважно нові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 225).

27. на що, рідко. Перетворюватися в щось, ставати чимось.

Ну і нехай безумний [отаман] гине, іде на гній... На те й війна (Володимир Сосюра, I, 1957, 420);

Шепоче він: «Хай ворог гине, іде на вітер і на дим» (Володимир Сосюра, II, 1958, 413).

♦ Іти в зав’язь див. зав’язь.

28. розм., рідко. Те саме, що ли́чити 1.

Іде, як корові сідло (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 304);

— А їй голуба стьожка й зовсім не йде... (Андрій Головко, I, 1957, 150);

// безос.

[Ганя:] Дідусю, дідусю... [Макар:] Що? [Ганя:] Як мені в цій сукні? Іде? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 180).

29. на кого, розм., рідко. Призначатися комусь для взування, для вдягання.

Через літо вони [чоботи] дурно стояли, зате взимі йшли або на Аницю,.. або на Йвана (Лесь Мартович, Тв., 1954, 44).

30. тільки 3 ос. одн., безос., розм. Добре, згода.

— Федір Іванович, вип’ємо! — крикнув Власов. — Іде! Урраа! — глухо пронеслося по темному погребі (Панас Мирний, IV, 1955, 135).

♦ Голова [йде] обертом (кругом) див. голова;

Далі йти нікуди — уживається для вираження обурення, розпачу, незадоволення станом речей, чиєюсь поведінкою тощо.

— Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Андрій Головко, II, 1957, 196);

Іди та знай — якби знати.

Мати занедужала і тепер жалкує, що дочку з дому пустила. Іди та знай, де спіткнешся (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 4);

Іти вгору див. вгору;

Іти в заклад див. заклад;

Куди [наше] не йшло — нехай так.

Вже в комсомол записався [Троян], а про чортів торочить! Ну, хай би, куди не йшло, розповідав казочки, а це господарів рівняє до нечистої сили (Михайло Стельмах, II, 1962, 307);

[Не] йти в рахунок див. рахунок.