іти

іти́

(йти), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок.

1》 Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти.

|| Пересуватися кроками певним чином, у якийсь спосіб.

|| Пересуватися кроками, виконуючи певну роботу, завдання тощо.

|| їхати, скакати верхи.

2》 Рухатися в якомусь напрямі (про види транспорту та інші засоби пересування); їхати, плисти, летіти.

|| Пересуватися, їхати на якомусь із видів транспорту (про людей).

|| Пересуватися в небі (про небесні світила, хмари).

|| Текти (про воду, хвилі й т. ін.).

|| Пливти, розходитися поверхнею води.

|| Переміщатися в певному напрямі (про електричний струм, різноманітні імпульси тощо).

|| Пересуватися під дією прикладеної сили.

|| Переходити, передаватися з рук у руки.

|| Пересилатися поштою, телеграфом (про листи, посилки тощо).

|| Проходити, пролізати в що-небудь, через щось або виходити, вилазити з чогось.

3》 Виходити, вирушати в певному напрямі, до кого-небудь.

|| Вирушати куди-небудь у певну пору.

|| з інфін., по когощо, до чого, на що і т. ін. Виходити, вирушати куди-небудь із певною метою.

|| перев. від когочого, звідки. Залишати, покидати кого-, що-небудь; відходити, забиратися.

|| У формі наказ. сп. разом із дієсловами наказ. сп. підсилює спонукання до якої-небудь дії.

Іди (ідіть) [собі] геть (з очей, під три чорти і т. ін.) — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось.

Іди (ідіть) здоров (здорові, з Богом, в мирі) — уживається під час прощання як побажання здоров'я, щастя, спокою.

Іти світ за очі — вирушати в далеку дорогу, невідомо куди.

4》 Наближатися до кого-, чого-небудь; надходити, під'їжджати.

|| Заходити до якогось приміщення.

|| до кого. Дозволяти комусь брати себе на руки (про маленьких дітей, малят тварин).

Все йде до рук кому — комусь завжди щастить, усе вдається.

5》 перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в якому-небудь напрямі.

6》 перен. Ставати, влаштовуватися, найматися кудись на роботу.

|| Вступати куди-небудь.

|| Ставати ким-небудь.

|| Ставати членом певного колективу, організації тощо.

7》 перев. з інфін. Приступати до якої-небудь дії, праці.

8》 перен. Діяти певним чином (перев. з обставинами способу дії).

|| за чим і чим. Діяти згідно з певними поглядами, принципами.

|| на що. Бути готовим до чого-небудь, здатним на щось; погоджуватися на щось.

|| Устигати в навчанні.

9》 за кого і без додатка. Брати шлюб (про жінку); виходити заміж.

10》 Бути призначеним, використовуватися для чого-небудь.

|| Надсилатися куди-небудь.

|| Надходити звідкись.

|| Передаватися, пересилатися для затвердження тощо (про плани, проекти, накази й т. ін.).

|| Витрачатися на кого-, що-небудь.

11》 Продаватися, знаходити збут (про товари). Іти з торгів.

12》 Виходити, виділятися з чого-небудь (про дим, тепло, запах тощо).

|| Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос тощо).

|| перен. Поширюватися, розходитися (про відомості, чутки, славу й т. ін.).

13》 Тривати певний час; тягтися, продовжуватися.

14》 Минати, проходити (про час та його відтинки).

15》 Наставати, наближатися (про певний відтинок часу, період життя, розвитку, про якусь подію).

|| Насуватися (про щось страшне, лихе).

|| Наставати як наслідок певної дії, вчинку.

16》 Відбуватися, бути в певному стані.

|| Виконуватися, здійснюватися.

|| Провадитися, точитися (про бесіду, розмову).

|| Виконуватися на сцені, демонструватися на екрані (про виставу, кінофільм і т. ін.).

|| Удаватися в процесі чого-небудь; виходити (у 13 знач.).

|| безос.

|| Мати ту чи іншу можливість розвиватися, рости й т. ін.

17》 Падати зверху, литися (про дощ, сніг тощо).

|| Виливатися, просочуватися (про струмінь води, кров).

18》 Бути розташованим певним чином; мати певний напрямок.

|| Вести, виходити кудись (про вікна, двері тощо).

|| Простягатися, тягтися (про шлях, колію й т. ін.).

|| Посідати певне місце в переліку, композиції твору тощо.

19》 Брати початок; походити від чого-небудь; завдячувати своїм існуванням чомусь.

20》 Кидатися на принаду, потрапляти в сіті, у пастку.

21》 Даватися, видаватися постійно (про платню, подарунки тощо).

|| Нараховуватися (про суму грошей, проценти тощо).

22》 перев. із запереч., розм. Уживається в зворотах, що характеризують фізичний або психічний стан людини: сон не йде – не спиться, слова не йдуть – не хочеться говорити й т. ін.

|| кому. Не мати охоти, бажання їсти, пити що-небудь.

Не йде в голову що — не запам'ятовується, не сприймається що-небудь.

Не йде в рот (горло) кому — хтось не має апетиту.

Не йти з головиумки) кому — не забуватися, постійно турбувати когось.

23》 Діяти, працювати (про механізми).

24》 за чим. Наставати за чим-небудь, змінювати щось (перев. про однорідні поняття).

|| за ким, перен. Супроводжувати кого-небудь, слідувати за кимось.

25》 чим. Робити хід у грі. Іти конем. Іти сімкою.

26》 у що. Входити до складу чого-небудь.

27》 на що, рідко. Перетворюватися в щось, ставати чимось.

28》 розм., рідко. Те саме, що личити 1).

|| безос.

29》 на кого, розм., рідко. Призначатися комусь для взування, для вдягання.

30》 тільки 3 ос. одн., безос., розм. Добре, згода.

Далі йти нікуди — уживається для вираження обурення, розпачу, незадоволення станом речей, чиєюсь поведінкою тощо.

Іди та знай — якби знати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іти — (переміщатися ногами) (просто) прямувати, простувати, (повільно) ступати, (чітким кроком) крокувати, маршувати, (дрібно) чимчикувати, (з чимсь важким) тарабанитися, (важко) шкандибати// переставляти ноги, дорогу міряти, ледве ноги волочити, топтати чоботи. Словник синонімів Полюги
  2. іти — переставляти ноги; дорогу міряти; верстати дорогу (шлях, путь); (часто ходити) топтати стежку (доріжку) куди, до кого, до чого; (іти дуже повільно, стомлено) ледве (насилу) ноги волочити (нести, совати, тягти); як (мов) не своїми ногами йти... Словник фразеологічних синонімів
  3. іти — Йти, ходити, ступати, простувати, прямувати, крокувати, ф. тупати, чимчикувати, ур. спрямовувати свої стопи; (у бій) рушати; (тривалий час) бродити, брести, блукати; (повільно) плентатися; (через силу) волоктися, чвалати, чалапати, клигати, чапати... Словник синонімів Караванського
  4. іти — I прийти, байдикувати, байдати, бейкатися, бичуватися, блендати, блудити, блукати, бовтатися, братися (на гору), брести, бриндзати, брикати, брьохати, брьохатися, валандатися, валасатися (діал. Словник синонімів Вусика
  5. іти — [іти] = йти іду, ідеш, іде, ідеимо, ідеите, ідут'; мин. ішоў, ішла; нак. іди, ід'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. іти — іти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. іти — іти́ (йти)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. іти — Добре іде, лиш голову на бік несе. Приписування хиби коневі, щоб купити його дешевше. Ей, ледво йду, не так п'яна, як голодна, ішла б далі, та не годна. Нарікання п'яної жінки, ідучи з ярмарку. Замість піти там, де просять, пішов, де сіно косять. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. іти — син. валити, гребти, канати, костиляти, пензлювати, хиляти, чухати, шевелити поршнями (матнею). Словник жарґонної лексики української мови
  10. іти — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  11. іти — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. іти — Іти́, іду́, іде́ш, іде́, іде́мо, іде́те, іду́ть; іди́, іді́м, іді́ть (іді́те); після голосного: йти, йду, йдеш. Не йду; ти йдеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. іти — ІТИ (ЙТИ), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок. 1. Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); протилежне стояти, бігти. Словник української мови в 11 томах
  14. іти — Іти, іду́, іде́ш гл. Идти. Ідемо містом. МВ. ІІ. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. ІІ. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14. Словник української мови Грінченка