1. Словник фразеологічних синонімів

іти

переставляти ноги; дорогу міряти; верстати дорогу (шлях, путь); (часто ходити) топтати стежку (доріжку) куди, до кого, до чого; (іти дуже повільно, стомлено) ледве (насилу) ноги волочити (нести, совати, тягти); як (мов) не своїми ногами йти; (прискорювати ходу) налягати на ноги; придати ходи в ноги; (йти швидко, легко) самі ноги несуть (носять) кого; (далеко йти; марно ходити) бити ноги (чоботи); топтати чоботи; (часто ходити до кого-небудь) оббивати пороги.

Вовка стомлено переставляв ноги (Лисенко, Наказ лейтенанта Вершини, 1984, с. 40); – Знайомих нікого, доведеться самому в село дорогу міряти (Дем’ян, Крутогорі Верховини, 1984, с. 18); – Куди верстаєте дорогу? – вклонилася до них [чумаків] і Явдоха (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 26); З полону він німецького ішов.., удень ховався, під покровом ночі верстаючи свою безсонну путь (Рильський, Мости, 1948, с. 82); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (Франко, 11, 1952, с. 13); – Сьогодні до вас [до Ганни Бойко] всі топчуть стежку, – сказав старий учитель (Дем’ян, Крутогорі Верховини, 1978, с. 338); Бідний Бородавкін насилу волік ноги: він ішов, неначе віл на заріз (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 181); Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка, 1, 1975, с. 339); Ледве, ледве несу ноги (Шевченко, 2, 1953, с. 415); Ілько човгав десь посеред колони, ледве тягнув ноги (Гуцало, З вогню воскресли, 1980, с. 53); Дівчина як оніміла, мов сама не своя – хоч би слово. Хлипнула тільки грудьми і як не своїми ногами пішла за чоловіком із кімнати (Головко. % 1957, с. 171); І хлопці налягли на ноги. Ось і річка блиснула своїм чистим голубим плесом (Панас Мирний, 4, 1970, с. 286); Вони [бурлаки] ніби не йшли, а, здавалось, самі ноги несли їх додому (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 255); – Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Коцюба, Перед грозою, 1958, с. 10); [Степан:] Ти, мабуть, і справді кручений; я тобі кажу: послухай мого совіту – не бий ти даремно чобіт, бо тільки підметки почовгаєш (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 159); [Храпко:] Воно ж тобі нічого – тільки чоботи топчеш, а другим – час гаєш; а той час, може, більше сотні стоє [вартий] (Панас Мирний, 6, 1970, с. 83); – Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 331).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іти — (переміщатися ногами) (просто) прямувати, простувати, (повільно) ступати, (чітким кроком) крокувати, маршувати, (дрібно) чимчикувати, (з чимсь важким) тарабанитися, (важко) шкандибати// переставляти ноги, дорогу міряти, ледве ноги волочити, топтати чоботи. Словник синонімів Полюги
  2. іти — Йти, ходити, ступати, простувати, прямувати, крокувати, ф. тупати, чимчикувати, ур. спрямовувати свої стопи; (у бій) рушати; (тривалий час) бродити, брести, блукати; (повільно) плентатися; (через силу) волоктися, чвалати, чалапати, клигати, чапати... Словник синонімів Караванського
  3. іти — I прийти, байдикувати, байдати, бейкатися, бичуватися, блендати, блудити, блукати, бовтатися, братися (на гору), брести, бриндзати, брикати, брьохати, брьохатися, валандатися, валасатися (діал. Словник синонімів Вусика
  4. іти — [іти] = йти іду, ідеш, іде, ідеимо, ідеите, ідут'; мин. ішоў, ішла; нак. іди, ід'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. іти — іти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. іти — іти́ (йти)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. іти — Добре іде, лиш голову на бік несе. Приписування хиби коневі, щоб купити його дешевше. Ей, ледво йду, не так п'яна, як голодна, ішла б далі, та не годна. Нарікання п'яної жінки, ідучи з ярмарку. Замість піти там, де просять, пішов, де сіно косять. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. іти — син. валити, гребти, канати, костиляти, пензлювати, хиляти, чухати, шевелити поршнями (матнею). Словник жарґонної лексики української мови
  9. іти — (йти), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок. 1》 Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. іти — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  11. іти — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. іти — Іти́, іду́, іде́ш, іде́, іде́мо, іде́те, іду́ть; іди́, іді́м, іді́ть (іді́те); після голосного: йти, йду, йдеш. Не йду; ти йдеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. іти — ІТИ (ЙТИ), іду (йду), ідеш (йдеш); мин. ч. ішов (йшов), ішла (йшла), ішло (йшло), ішли (йшли); наказ. сп. іди (йди); недок. 1. Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); протилежне стояти, бігти. Словник української мови в 11 томах
  14. іти — Іти, іду́, іде́ш гл. Идти. Ідемо містом. МВ. ІІ. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. ІІ. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14. Словник української мови Грінченка