їсти
кидати на зуб (зуби) що; (їсти з великим апетитом, жадібно) їсти (уминати, уплітати, убирати, теребити і т. ін.), що аж за (поза) вухами лящить, жарт.; за обидві щоки уминати (уплітати, натоптувати і т. ін.) що, розм.; уминати (уплітати, вульг. тріскати і т. ін.) на всі заставки (застави), зневажл.; уплітати на весь рот, зневажл.; (їсти надміру) їсти немов не в себе; укладати в копи, жарт.; набивати пельку, вульг.
– От матінку маю, – скаржився Денис… – Де що в хазяйстві найласіше – зараз же кида собі на зуби. Прірва якась. Щоб я живий був! (Тютюнник, Вир, 1964, с. 242); Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Тютюнник, Вир, 1964, с. 357); Він… уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний, 1, 1954, с, 297); Діти так уминали пісну страву, що аж за вухами лящало (Стельмах, 1, 1982, с. 224): Леонід Семенович був голодний і без церемоній уплітав борщ, аж за вухами лящало (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 206–207); – Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 301); Тепер тільки справжнє свято і наступило: зацокали чарки, забряжчали тарілки – розвернулася гульня: той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, – довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний, 5, 1970, с. 24); Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало. Один перед другим хватав (Котляревський, 1, 1952, с. 167); Круг столу сиділи хлопці, і кожен за обидві щоки вминав гостинці з дому: масло, яйця, горішки (Головко, 1, 1957, с. 144); Особливо не соромився.., Денис: чуже сало та хліб він уплітав за обидві щоки, так що на лобі аж піт виступив (Тютюнник, Вир, 1964, с. 143); Мале дівча, повертаючись, навіть усміхнулось, зиркнувши на його і побачивши, що він на всі заставки уминав принесену їжу (Досвітній, Гюлле, 1961, с. 26); А Воздвиженський, поїхавши до Лаври без снідання і дуже виголодавшись, уплітав на всі застави печеню (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 85); Але Маша, незважаючи на здорову зателепувату ложку, таки добре мотала з миски галушки й уминала, на всі застави, бо в дорозі таки добре виголодалась (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 23); Софія Леонівна тріскала на всі застави шинку, неначе нічого перед тим і не трапилося (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 103); Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку, осетрину й білугу на всі заставки (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 97); Отець Єремія таки не втерпів: одшматував прездоровий шматок поросятини, похапцем нагріб начинки й почав уплітати на весь рот (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 332); Єдине, що вміє Санько робити з успіхом, – це їсти. Їв він немов не в себе (Збанацький, 2, 1964, с. 47); Свікліцький похапцем укладав у копи полудень аж редька хрущала в його зубах на всю хату, і в його аж за вухами лящало (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 276); Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги, через велику силу набивали ним пельку (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 80). Пор.: попоїсти.
Значення в інших словниках
- їсти — (приймати їжу) споживати, живитися, (похапцем) перекусити, (захланно) вульг. лигати, (багато) наминати, перти// кидати на зуби, кидати за драбину, набивати пельку. Словник синонімів Полюги
- їсти — З'їдати, о. класти в рот; (жадібно) поїдати, жерти, пожирати, лопати, тріскати, лигати, глитати, напихатися, д. тевкати; (трохи) закушувати, пере-; (з апетитом) уминати, затирати, трощити, теребити; (смакуючи) смакувати; (крихке) хрумати... Словник синонімів Караванського
- їсти — I поїсти, бабрати (погано їсти), балувати (на балу), барложити (погано їсти), барложитися, бенкетувати, благословлятися, бревкати, брусувати, вечеряти, виїдати, вилизувати, вилущувати ("Вилущив вареники"), висьорбувати, від'їдати, від'їдатися, вкушати... Словник синонімів Вусика
- їсти — [йістие] йім, йіси, йіс'т', йімо, йісте, йід'ат'; нак. йіж, йіжтеи Орфоепічний словник української мови
- їсти — див. їдати Словник чужослів Павло Штепа
- їсти — їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок. 1》 перех. і без додатка. Споживати. || розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- їсти — ї́сти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- їсти — ї́сти: ◊ їсть як францу́зький пе́сик → песик ◊ сім раз би то саме́ їв → сім ◊ тестьо́ва їсть льо́ди → тестьова Лексикон львівський: поважно і на жарт
- їсти — Ані ївши, ані пивши, скачи, дурню, ошалівши. Дорікають бідним, коли танцюють. Бодай ніхто не дочекав їсти, як нема що. Іронічне нарікання багатого, як бідний просить позичити хліба. Він їсть, а біда його їсть. Їсть багато, та все марний держиться. Приповідки або українсько-народня філософія
- їсти — син. берляти, точити, хавати, хряцати, шавати. Словник жарґонної лексики української мови
- їсти — (ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний?... Фразеологічний словник української мови
- їсти — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови
- їсти — Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть; їж, ї́жмо, ї́жте (іноді їдж, ї́джте) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- їсти — ЇСТИ, їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок. 1. перех. і без додатка. Споживати їжу. Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 204); Турбує мене, що мама нездорова. Словник української мови в 11 томах
- їсти — Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте, їдя́ть гл. Ѣсть. Ходить, неначе не ївши. Ном. № 10991. Їло б ся сласно, а робити страшно. Ном. № 12185. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку. Ез. V. 255. Словник української мови Грінченка