їсти

(ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно хліб переводиш! (Укр.. казки); — А збирайся лишень, Чіпко, на завтра в найми,— каже .. Мотря.— Годі вдома сидіти та хліб переводити,— пора й самому заробляти (Панас Мирний); — Нічого не робиш, ледащо! Дурно мій хліб їси! (Марко Вовчок); — Бійці .. стали спиняти жартами своїх артилеристів. Даром, мовляв, хліб їсте (О. Гончар).

за сім верст киселю́ ї́сти. Витрачати багато зусиль на незначну справу, яка того не варта, не має суттєвого значення, не приносить бажаного результату. Виступити на семінарі не довелось, тому і вийшло за сім верст киселю їсти (З газети).

з чим його́ (її́) їдя́ть. Не знати, що це таке. — Візьміть мене. За Миколи я й не чув про газету, не знав, з чим її їдять, а тепер от — читаю (В. Речмедін).

(і) соба́ки не їдя́ть чого. Дуже, надзвичайно багато. Оратор винувато посміхнувся: — Землі у нас хіба що під нігтями… А тут ось у пана її собаки не їдять (П. Панч).

їдя́ть (його́) му́хи (з комара́ми) кого, що. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, роздратування, досади і т. ін. А, їдять вас мухи! (Укр.. присл..); А та грамота, їдять її мухи, не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (В. Бабляк); — Без мене ви тут, хлопці, нічого не зробите, їдять його мухи з комарами (М. Зарудний). ї́ли б му́хи. — Самі винуваті, їли б нас мухи! (Є. Гуцало). не їдя́ть його́ му́хи. Він .. скоріше почув, ніж побачив у сірій імлі, як орачі погейкували на своїх пругах. — Та не їдять його мухи,— ображено ляпнув він по штанях і ще більше напосів на трактористів: — Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (П. Панч). 2. жарт. Уживається для вираження захоплення чим-небудь. — Рахубиста товаряка (верблюд),— засміявся Кузь.— Їсть і п’є раз на місяць. Отаку б, їдять його мухи, до нас у артіль! (Григорій Тютюнник); Мої думи заклопотаними горобцями, — за сніжинками, за летючими… Ех, їдять його мухи з комарями!.. (В. Сосюра).

ї́сти біду́. Жити в нужді, в неволі; терпіти нестатки, утиски. Вашими б, д. Франко, устами та мед пити! Але ми дивимось на стан речей сумніше і думаєм, що нам ще не рік, не два їсти біду, поки здобудемо .. політичну волю… (Леся Українка).

ї́сти / з’ї́сти живце́м кого і без додатка. Прискіпуватись до когось постійними доріканнями, лайкою допікати когось. — Живцем мене їсть свекруха (З усн. мови); // Не давати кому-небудь спокою, найстирливо домагаючись чогось. — В кінці вересня маю платити до банку. Як не заплачу, то з’їдять мене живцем! (М. Коцюбинський).

ї́сти казе́нний хліб. Жити за рахунок держави. Довелося їй на старість казенний хліб їсти (М. Коцюбинський).

ї́сти (лови́ти, хапа́ти) дрижаки́ / наї́стися (налови́тися, нахапа́тися) дрижакі́в. Тремтіти від холоду, страху. А Пархім ходить та голодний дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо і одягтись (Г. Квітка-Основ’яненко); — На дорогу не дала (жінка) мені теплої одежі, так і випхнула в одній сорочці, а тепер хапай дрижаки (І. Нечуй-Левицький); Перебрів (Тарас Демидович) усе озеро — води всього по шию. Виліз, одягався, ловлячи дрижаків (Ю. Збанацький); — А ти замерз, либонь? — плескав по плечі Заруба.— Наївся дрижаків у кабінеті? (В. Кучер). лови́ти дрижака́. Лежу, не дихаю і не сплю — дрижака ловлю (О. Ковінька).

ї́сти мордачі́ (духопе́ли) від кого і без додатка. Діставати стусани від кого-небудь. Люди почали умоляти старосту, щоб змилостивився над чоловіком. Але начальство вперлося на своєму, бо йому не хочеться їсти мордачі від станового (М. Стельмах); — От побачиш, що й далі духопели від нас їстимуть, та таки й не дамо нам у кашу наплювати (Б. Грінченко).

ї́сти не про́сить. Що-небудь комусь не заважає, не завдає турбот. Нехай лежить: воно їсти не просить (М. Номис); Ліда слухала докори .. і відказувала: — Чого викидатиму, коли та макітра ціла? Хай стоїть, їсти не просить. А тільки борщ у горщику смачніший, ніж у каструлі (Є. Гуцало); Всі речі, що (діду Марку) вірно служили, або акуратно на гвіздках розвішані, або складені на полицях. Он і хомут від коня .. приберіг (“Хай висить, їсти не просить”) (А. Дімаров).

ї́сти о́близні. Заздрісно дивитися на що-небудь принадне, але недоступне. (Юда:) Я дбав про харч, про хату для гурту цілого і про старців, що меткою за нами волочились, а сам голодний, збіганий, як пес, їв облизні та думкою, як дурень, мав багатіти... (Леся Українка).

ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком). 1. кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи при цьому певні почуття (любові, неприязні, ненависті і т. ін.). Парубки мовчки одійшли.., стали один проти одного, схрестили похмурі погляди.— Кажи, що маєш,— Дзвонар їсть очима Щербину і мимоволі стискає кулаки (М. Стельмах); І знайшли царю дівчину з іорданських берегів, Прехорошу, мов картину, Цар її очима їв (С. Чорнобривець); — Уже всі помітили, як заспіваєш, він стає сам не свій. Очима тебе їсть (В. Речмедін); — Стань, Олесю! Вона раптово зупинилася, дивуючись з його забаганки, а він поїдав її очима (М. Ю. Тарновський); — Він мене буде .. брати за руки,— думала Балабушиха, жеручи Гануша очима (І. Нечуй-Левицький). 2. кого—що. Дуже уважно, з великим інтересом, відданістю розглядати кого-, що-небудь, стежити за ким-небудь. Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди (М. Коцюбинський); Урядник порівнявся, придержав коня, пригнувся до людей. — Ви нічого не знаходили сьогодні? — їсть очима і Мар’яна, і Матвія (М. Стельмах); Захекані від бігу, ми спинились поодаль, зачудованими очима буквально їли і небачену машину, і панів (В. Минко); Комісар не зводив з Уляни водяних очей, Грабовський шепотів на вухо йому переклад і так само жер її очима (О. Довженко); Виявилося, що він (фельдфебель) уміє хвацько стукати закаблуками, в одну мить ховати свою люльку в кишеню шинелі, викидати вперед руку, пожирати очима начальство (П. Загребельний).

ї́сти сухи́й хліб. Жити у нестатках, у бідності, нужді. Люди зі своєї роботи щось мають, а ти весь вік сухий хліб їси (Григорій Тютюнник).

ї́сти хліб. 1. Мати все необхідне для життя. Я торгую яблуками і з того хліб їм (М. Старицький). 2. чий. Бути на чиємусь утриманні, забезпеченні. — Я краще кози доїтиму.., а не буду їсти його хліба! (М. Коцюбинський); Він аж плечі розправив від гордощів за сина.., його син .. недаром їсть хліб народний (О. Гончар).

ї́сти чужи́й хліб. Бути на чиємусь утриманні. Незвичним було для нього їсти чужий хліб (З газети).

ка́ші (ї́сти) про́сить, жарт. Подертий і потребує лагодження (про взуття та одяг). Він дав Дикунові свою стару кирею і майже нові чоботи, бо козакове взуття вже давно просило каші (С. Добровольський); І чоботи в мене роти пороззявляли, їсти просять (Г. Квітка-Основ’яненко).

на при́пічку ка́шу ї́сти. Бути в дитячому віці. — Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона (Параска) вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив (Грицько) .. А якщо дівчина сама, бувало, підведе його до цієї теми, признавався одверто: “Моя молода ще на припічку кашу їсть!” (А. Головко).

не ї́вшии, не пи́вши. Голодний. — Куди це так рано? Не ївши, не пивши (Ю. Мушкетик).

по́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти кого і без додатка. 1. Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати. Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім’ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко); Що вже боялася (Зінька) після тієї ночі: думала, прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи (А. Головко); Невістка їдьма їсть бабу та діда (Ганна Барвінок); // Висловлювати незадоволення ким-небудь. Деякі з моїх личних (особистих) приятелів-суперечників українофілів почали поїдом їсти мене, нащо я, будучи космополітом, берусь до такого щиро національного діла, як виховання народних учителів (М. Драгоманов). 2. Завдавати моральних страждань, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував (Микоша) у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (О. Полторацький). 3. Дуже дошкуляти, подразнюючи. Нам остогидли переднівки .. в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші і від того не можна заснути, а потім ще кілька днів поїдом їдять остюки (В. Земляк).

се́рце ї́сти. Переживати, журитися, каратися, мучитися і т. ін. — Я сама на себе гніваюсь...— Ото вже й не варт,— вихопилась Соломія.— Нащо тобі серце їсти (В. Кучер).

со́ром їсть (кри́є) о́чі чиї, кому і без додатка. Хтось мучиться, страждає від докорів совісті; кому-небудь дуже соромно. (Гнат:) Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу… другу — вся душа, всі думки у Варки! (І. Карпенко-Карий); Як дізнаються, бува? Ото дівка? З паничем цілуватися?! Матінко!.. І Христя чує, як її обличчя горить-палає, як її очі сором криє (Панас Мирний).

хоч вовк траву́ їж. Абсолютно байдуже, що буде. — Чи вам тільки б рекорд узяти, а там хоч вовк траву їж? (Ю. Шовкопляс); — Кожен потихеньку якось перебереться на той бік — і добре! А після мене, мовляв, хоч вовк траву їж! (В. Малик).

хоч зе́млю їж. Що не роби, незважаючи ні на що, не переконати когось. — Паспорт — це, Єлько, сключається (виключається), — категорично сказав (бухгалтер). Безпачпортною (безпаспортною), дівчино, не далеко зайдеш .. аніяк. Хоч землю отут їж. І не видав (О. Гончар); — А ти знаєш мою Ганну: сказала, як одрубала! Хоч землю їж — все одно не вступить! Характер у неї... (П. Рєзніков).

як (мов, на́че і т. ін.) три дні (ти́ждень) (хлі́ба) не їв. 1. Дуже повільно, мляво. Чвала, як три дні не їв (Укр.. присл..); — Працює ця наволоч, наче не їли тиждень! — промовив раптом оберст, рукою кинувши на яр (П. Автомонов). 2. Тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (М. Номис).