їсти

ї́сти

істие]

йім, йіси, йіс'т', йімо, йісте, йід'ат'; нак. йіж, йіжтеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їсти — (приймати їжу) споживати, живитися, (похапцем) перекусити, (захланно) вульг. лигати, (багато) наминати, перти// кидати на зуби, кидати за драбину, набивати пельку. Словник синонімів Полюги
  2. їсти — кидати на зуб (зуби) що; (їсти з великим апетитом, жадібно) їсти (уминати, уплітати, убирати, теребити і т. ін.), що аж за (поза) вухами лящить, жарт.; за обидві щоки уминати (уплітати, натоптувати і т. ін.) що, розм.; уминати (уплітати, вульг. Словник фразеологічних синонімів
  3. їсти — З'їдати, о. класти в рот; (жадібно) поїдати, жерти, пожирати, лопати, тріскати, лигати, глитати, напихатися, д. тевкати; (трохи) закушувати, пере-; (з апетитом) уминати, затирати, трощити, теребити; (смакуючи) смакувати; (крихке) хрумати... Словник синонімів Караванського
  4. їсти — I поїсти, бабрати (погано їсти), балувати (на балу), барложити (погано їсти), барложитися, бенкетувати, благословлятися, бревкати, брусувати, вечеряти, виїдати, вилизувати, вилущувати ("Вилущив вареники"), висьорбувати, від'їдати, від'їдатися, вкушати... Словник синонімів Вусика
  5. їсти — див. їдати Словник чужослів Павло Штепа
  6. їсти — їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок. 1》 перех. і без додатка. Споживати. || розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. їсти — ї́сти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. їсти — ї́сти: ◊ їсть як францу́зький пе́сик → песик ◊ сім раз би то саме́ їв → сім ◊ тестьо́ва їсть льо́ди → тестьова Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. їсти — Ані ївши, ані пивши, скачи, дурню, ошалівши. Дорікають бідним, коли танцюють. Бодай ніхто не дочекав їсти, як нема що. Іронічне нарікання багатого, як бідний просить позичити хліба. Він їсть, а біда його їсть. Їсть багато, та все марний держиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. їсти — син. берляти, точити, хавати, хряцати, шавати. Словник жарґонної лексики української мови
  11. їсти — (ду́рно (даре́мно, ма́рно і т. ін.)) хліб (харч) перево́дити (ї́сти). Не приносити ніякої користі. Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний?... Фразеологічний словник української мови
  12. їсти — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови
  13. їсти — Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть; їж, ї́жмо, ї́жте (іноді їдж, ї́джте) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. їсти — ЇСТИ, їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок. 1. перех. і без додатка. Споживати їжу. Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 204); Турбує мене, що мама нездорова. Словник української мови в 11 томах
  15. їсти — Ї́сти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте, їдя́ть гл. Ѣсть. Ходить, неначе не ївши. Ном. № 10991. Їло б ся сласно, а робити страшно. Ном. № 12185. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку. Ез. V. 255. Словник української мови Грінченка