безпросвітний

БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. — у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙ підсил. розм. (про злидні, борги і т. ін. — якого важко позбутися, з якого важко виплутатися); БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНИЙ, БЕЗВИГЛЯ́ДНИЙ зах. (який не дає підстав сподіватися на добрі результати). Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (З. Тулуб); Все складнішим, все безвихіднішим вставало перед Марусею її завтра (Г. Хоткевич); Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (С.Васильченко); Потяглися виснажливі дні безпросвітного казарменого життя (З. Тулуб); Та все перенесе тільки загартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина... (Панас Мирний); Хоч Іван і припускав можливість саме такого завершення свого безперспективного кохання, проте звістка ця остаточно підбила його (П. Колесник); Бачив (Лі Юнкшан) безвиглядні вічні злидні своєї чисельної родини (М. Ірчан). — Пор. 2. невті́шний.

НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. — звичайно негативними). Невиправний скептик; Корній Іванович вирішив: залучити.. до хорошого діла і цього невиправного пустобреха (І. Волошин); — Ви.. непоправний ідеаліст-мислитель. Кожда дрібниця наводить вас на якісь високі гадки (Г. Хоткевич); Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (М. Рильський); Хтось зовсім близько бухикає, ядушливо і глухо, як старий безпросвітний курець (В. Кучер); Рух цей був безпомічний і нерішучий, він одразу видав у капітанові закоренілого цивільного (Л. Первомайський); Зашкарублий бюрократ. — Пор. 1. безпробу́дний, 1. завзя́тий, 1. несосвіте́нний.

НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.

ТЕ́МНИЙ (позбавлений світла, погано освітлений; кольором близький до чорного тощо), ТЕ́МРЯВИЙ розм.; НЕВИ́ДНИЙ (в якому або крізь який не можна нічого розглядіти); БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ (про ніч); БЕЗЗО́РЯНИЙ (про ніч — без зірок); БЕЗМІ́СЯЧНИЙ (про ніч — без місяця); ПОСУТЕНІ́ЛИЙ (який став темним). "Апартаменти" справді були досить прості. То була друга половина звичайної хатки, брудна й темна (В. Винниченко); По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід парканами (М. Коцюбинський); Осінній день удався теплий, сонячний і здавався Корецькому тут, серед цієї брудної темрявої камери, не осіннім, а весняним (Б. Грінченко); Ой темна нічка та невидная (пісня); В грудневі безпросвітні ночі Читали в хаті букварі (А. Малишко); В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею часто чути було притамовані оклики: — Стій! Хто йде? (С. Скляренко); Ніч опустилася над полем бою — тиха, безмісячна (В. Собко); Ввечері Ніна Дмитрівна вийшла з бібліотеки через чорний хід і пройшла посутенілим парком (Л. Первомайський). — Пор. непрогля́дний.