безстидник
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.; ЦИ́НІК (той, хто відверто зневажає загальноприйняті норми моралі, порядності). — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Панас Мирний); — Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає, їй-богу. — Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить (М. Стельмах); В храмі мистецтва не місце жодному цинікові (О. Гончар). — Пор. 1. безпу́тник, I. наха́ба, I. негі́дник.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безстидник — безсти́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безстидник — -а, ч. Те саме, що безсоромник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безстидник — БЕЗСТИ́ДНИК, а, ч. Те саме, що безсоро́мник. [Баба:] Сказись ти з своєю Лисою горою, безстиднику! (С. Васильченко); Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- безстидник — див. нахабний Словник синонімів Вусика
- безстидник — Безсти́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безстидник — БЕЗСТИ́ДНИК, а, ч. Те саме, що безсоро́мник. [Баба:] Сказись ти з своєю Лисою горою, безстиднику! (Вас., III, 1960, 51); Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере (Стельмах, II, 1962, 392). Словник української мови в 11 томах
- безстидник — Безстидник, -ка м. Безстыдникъ. Словник української мови Грінченка