1. Словник синонімів української мови

безхребетний

НЕСТІЙКИ́Й (непостійний у своїх поглядах, переконаннях і т. ін., який легко піддається чужому впливу), НЕТВЕРДИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й, НЕТРИВКИ́Й рідше, ХИБКИ́Й, БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ підсил. розм. (який не має твердості в характері, поглядах). Ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища (П. Тичина); Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих, хто в любові своїй до України нетвердий і легковажний (П. Тичина); (Кассандра:) Він (Долон) такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри, до кітари він удався, до весняних пісень... (Леся Українка); (Явдоха:) І ви, діду, його недолюблюєте? (Кирило:) Хай його Бог любить!.. Хибкий він та нещирий — і нашим, і вашим слугує (Панас Мирний); Крізь відчинені двері голос Мирона: "..Ми повинні закликати до порядку.. Рипнюка, нам не потрібен такий безхребетний секретар..." (М. Зарудний). — Пор. 1. непості́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безхребетний — безхребе́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безхребетний — (хто) безхарактерний, нестійкий, ненадійний, хиткий, обр. ні риба, ні м'ясо, і нашим, і вашим, куди вітер віє; (- тварин) примітивний. Словник синонімів Караванського
  3. безхребетний — -а, -е. 1》 Який не має хребта, кістяка. || перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий. 2》 у знач. ім. безхребетні, -них, мн., зоол. Загальна назва нижчих тварин, які не мають кістяка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безхребетний — БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має хребта, кістяка. Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. безхребетний — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  6. безхребетний — БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має хребта, кістяка. Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (Шкідн.. поля.., 1949, 71); // перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий. Словник української мови в 11 томах