безчестя

ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм., СКАНДА́Л розм., НЕЧЕ́СТЯ заст., НЕ́ЧЕСТЬ заст., ПУБЛІ́КА діал., ОПОРО́КА діал., ОСУ́ДА діал., ОСУДО́ВИСЬКО діал., ОСУДО́ВИЩЕ діал.; СЛА́ВА (перев. зі сл. погана, лиха тощо). Жити неробою — то найбільша ганьба (О. Гончар); Сором! сором! з грецької мови — трійка (А. Кримський); (Кассандра:) Се стид і ганьба — радити таке (Леся Українка); — Ви ясновельможний князь, а я проста козачка.. Вам іграшки, а мені неслава, а мені безчестя (І. Нечуй-Левицький); Безслав'я, наче та болячка, І сон, і їжу одбира (Панас Мирний); Петро й Христя не дивилися в очі одне одному, — такий сором, така наруга їм... Перші дочкою набивалися (І. Косинка); Кому хвала — кому хула (Л. Забашта); (Війт:) Пан шандар (жандарм) нині ваш гість, самі ви його запросили.. Ну, а тепер такий бешкет йому робите (І. Франко); І муз прекрасної науки Він осоромою не вкрив (М. Рильський); (Підгайний:) Прийдеться привселюдно виявити хатній сором!.. отаке позорище! (М. Кропивницький); Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота (П. Чубинський); — Стидовище, страмовище! Украсти (книжку) .. та й не признаватися? — почала вона нам сердито виговорювати (Панас Мирний); — Як себе не шкодуєш, то хоч мого імені не ганьби.. Не думав, що доживу до такого страму (М. Зарудний); Танець не робота: хто не вміє, то страмота (прислів'я); Павлик чоло хмурить, очей не підводить: хоч би до нього черга не дійшла, страмовисько на весь клас (К. Гордієнко); — Адже це (одруження) був би чистий скандал для пана Славка! (Л. Мартович); Ні, ніколи од мене не вчуєш, що тебе я люблю.. Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки (А. Кримський); (Кассандра:) Се нечесть, Поліксено, тяжкий сором на голові моїй, отеє слово (Леся Українка); І сміх, і публіка! Била жінка чоловіка (пісня); — Та про мене ж піде опорока в Лубнах поміж козаками. Не вводьте надаремно мене, удову, в славу! — почала благати князя Тодозя (І. Нечуй-Левицький);Людська осуда впала на голову Чумакам (К. Гордієнко); (Текля:) Дивлюся, аж моя хата в стінній газеті намальована! І діжу намалювали, і калюжу, і помийницю... Осудовисько на весь колгосп! (О. Левада); — То ще й від тебе лжа і осудовище? То ще і ти обманюєш мене?! (Л. Костенко); Не дві ночі карі очі Любо цілувала (Катерина), Поки слава на все село Недобрая стала (Т. Шевченко).