1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безчестя

безче́стя

-я, с.

1》 Те, що завдає неслави; ганьба.

2》 заст. Грошова винагорода за образу чиновної особи, яку ображений міг стягнути з свого кривдника.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безчестя — безче́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безчестя — БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с. 1. Те, що неславить; ганьба. – Не принесу нікому безчестя, не зав'яжу чужого віку, .. не піду ні за кого (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я вас урятував від безчестя, а ви... (О. Словник української мови у 20 томах
  3. безчестя — див. ганьба Словник синонімів Вусика
  4. безчестя — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  5. безчестя — Безче́стя, -стя, -стю, -стям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безчестя — БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с. 1. Те, що завдає неслави; ганьба. — Не принесу нікому безчестя, не зав’яжу чужого віку, ..не піду ні за кого (Кв.-Осн., II, 1956, 466); — Я вас урятував від безчестя, а ви… (Гончар, Таврія.., 1957, 389). 2. заст. Словник української мови в 11 томах