безчестя
БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с.
1. Те, що завдає неслави; ганьба.
— Не принесу нікому безчестя, не зав’яжу чужого віку, ..не піду ні за кого (Кв.-Осн., II, 1956, 466);
— Я вас урятував від безчестя, а ви… (Гончар, Таврія.., 1957, 389).
2. заст. Грошова винагорода за образу чиновної особи, яку ображений міг стягнути з свого кривдника.
— Погашу світло, вилазьте тоді помацки з хати, мов злодії; і безчестя вам не заплачу і всюди розказуватиму (Кв.-Осн., II, 1956, 300).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безчестя — безче́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безчестя — -я, с. 1》 Те, що завдає неслави; ганьба. 2》 заст. Грошова винагорода за образу чиновної особи, яку ображений міг стягнути з свого кривдника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безчестя — БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с. 1. Те, що неславить; ганьба. – Не принесу нікому безчестя, не зав'яжу чужого віку, .. не піду ні за кого (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я вас урятував від безчестя, а ви... (О. Словник української мови у 20 томах
- безчестя — див. ганьба Словник синонімів Вусика
- безчестя — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
- безчестя — Безче́стя, -стя, -стю, -стям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)