буденщина

БУДЕ́ННІСТЬ (усе звичайне, повсякденне, нічим не привабливе, нецікаве; життєва одноманітність), БУДЕ́НЩИНА підсил., ЩОДЕ́НЩИНА розм. рідше, ПРО́ЗА (часто із сл. життєва, життя), ПРОЗАЇ́ЧНІСТЬ, ПРОЗАЇ́ЗМ рідше; БУ́ДНІ мн. (одноманітне безрадісне існування). Сіра, гнила й мерзенна буденність царювала тут (І. Франко); Настав час, коли стає неможливим миритися з буденністю, з посередністю, а тим більше з нудною сірістю (Ю. Збанацький); Перше кохання живуче, бо овіяне серпанком романтики й краси. Воно не знало буденщини, щоденних клопотів, нудної одноманітності (І. Цюпа); Голубенко поринув у далекі минулі дні. Так буває завжди, коли теперішнє втрачає гострість і стає щоденщиною (Г. Епік); Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози, ніж чоловіки (Леся Українка); Якийсь клубок далеких життєвих буднів переплітався з сьогоднішнім днем, обгортав його огидним затійним візерунком (І. Ле).