буйний

БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст., уроч. (звичайно про рослинність у збірному значенні). Серед дерев росла буйна городина (О. Копиленко); Груди роздимало від терпкого духу розбуялих трав (Н. Тихий); Навкруги — підступна тиша... Луки, гори, пишні сади, — все зелене й принишкле (О. Гончар); Блищав ставочок, неначе дзеркало, кинуте у яр серед розкішної діброви (І. Нечуй-Левицький); Серед низьких пожовклих хлібів на вузенькій смужці гривою стояло високе дорідне жито (А. Хорунжий); Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський). — Пор. гілля́стий, 2. густи́й.

БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.; КИПУ́ЧИЙ (який піниться, шумує); ВИРУ́ЮЧИЙ, НУРТУ́ЮЧИЙ, КЛЕКІТЛИ́ВИЙ (КЛЕКОТЛИ́ВИЙ), КЛЕКІТНИ́Й рідше (про воду — яка вирує, клекоче). Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, та Куру, І Волгу повноводу (М. Рильський); Швиряли хвилі бурні На всі краї... Вставали думи журні Нудьги — змії (П. Грабовський); Ти (зоря) се була, що вставала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурливеє море (Леся Українка); Буремні вали підхопили Галери і кинули в море (М. Нагнибіда); Сильне море! Зберися на силі!.. Розжени свої буйнії хвилі (Леся Українка); Синіло марево хребтів, як хвилі збуреної річки (Д. Луценко); "Сибіряк" стрімголов злітав на гребені вируючих бурунів, заривався в клекочучу безодню розбурханого моря (О. Донченко); Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б'ють аж на верхні палуби, бризками стріляють в ілюмінатор (О. Гончар); Катунь гримуча, все тобі замало розгону, волі: на твоїй путі, що повставало, то покірно впало, скорилося збунтованій воді (І. Гончаренко); Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький); — Вперед! Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш (П. Загребельний). — Пор. 1. бу́ряний, 1. шале́ний.

БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. (який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві); НАВА́ЛЬНИЙ (швидкий і напружений). За вікном надворі бурхлива негода зимова (І. Ле); Буйний вітер; Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (В. Собко); Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла); Тисячі їх зникало в ті дні, серед гуркоту фронтів, серед розбушованих пожеж (О. Гончар); Ми бачимо серед пітьми свій шлях; Нехай гроза, хай вітри розбуялі (М. Рильський); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії (С. Добровольський); Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (І. Ле). — Пор. 1. шале́ний.

БУРХЛИ́ВИЙ (про почуття та їх вираження — який виявляється з великою силою; про вдачу людини — схильний до палкого, схвильованого вияву своїх почуттів), БУРЛИ́ВИЙ, БУ́РНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ підсил. розм., ВУЛКАНІ́ЧНИЙ підсил. рідше. Ще збереглися в ній бурхлива запальність і гостре, безкомпромісне ставлення до людей (О. Гончар); Учитель всією силою юної довіри любить цього то спокійного, то крутого, то бурхливого, мов гірський потік, парубка (М. Стельмах); Його пристрасть, сліпа і бурлива, як ціла його вдача, несподівано й нагло виросла до надзвичайної сили (І. Франко); У поривах юнацтва ми кидаєм Наш милий дім — край тихої журби І з бурним серцем довго так блукаєм (Є. Фомін); Тут, у дворі, й без неї ще ніби дзвенить її сміх, в самому повітрі мовби ще іскряться буйні її веселощі, бурхає вогонь нестримного її темпераменту (О. Гончар); Вулканічні пристрасті. — Пор. 1. нестри́маний, 1. при́страсний, 1. при́страсний.

ВЕЛИ́КИЙ (який значно перевищує звичайний, властивий даним предметам розмір, обсяг), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ПОБІ́ЛЬШЕНИЙ рідше, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., ПОТУ́ЖНИЙ підсил., ВАЖКИ́Й, ПРЕВЕЛИ́КИЙ розм. підсил., ВЕЛИЧЕ́ННИЙ розм. підсил., ЗДОРО́ВИЙ розм., ЗДОРОВЕ́ЗНИЙ розм. підсил., ЗДОРОВЕ́ННИЙ розм. підсил., ЗДОРОВЕ́ЦЬКИЙ розм. підсил., ПОРЯ́ДНИЙ розм., ОТАКИ́Й розм., ОТАКЕ́ННИЙ розм. підсил.; КАПІТА́ЛЬНИЙ підсил., МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ підсил. (про будову, споруду); МАСИ́ВНИЙ (який має значну масу); ГРОМІЗДКИ́Й (який займає багато місця — про предмет); ОБ'Є́МНИЙ, ОБ'Є́МИСТИЙ (значний, об'ємом — про твір, дерево тощо); РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ розм.; (високий на зріст); ДОРІ́ДНИЙ, ДОБІ́РНИЙ, Я́ДЕ́РНИЙ, БУ́ЙНИЙ (про фрукти, овочі, зерно); ВЕЛИЧЕ́НЬКИЙ, ЧИМАЛЕ́НЬКИЙ, НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм. (який трохи перевищує звичайний розмір). Шлях вився до великої мурованої брами (І. Нечуй-Левицький); Вже один (короп) у торбі є! — Великий? — Та чималий! (М. Рильський); Гонить (вітер) хвилю немалу (А. Малишко); На обід посідали (опришки) за величезним, найбільшим каменем (Г. Хоткевич); Велетенський мурашник, майже в людину, був огороджений (Є. Гуцало); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті (О. Гончар); Декорація — якісь два колосальні вікна (В. Еллан); Вночі будова здавалася ще більш могутньою і грандіозною (Я. Баш); Згадувала (Тетяна Василівна), як пішов (Кулик) від неї. Лев'яча голова, потужне тіло, легка хода з підстрибом (П. Загребельний); Важкі електровози; В шапці віз лист з превеликою печаттю (Марко Вовчок); Дійшли ми до величенного каменя (О. Стороженко); Дві здорові собаки кинулися на них з-під комори (Панас Мирний); Хо вступає в здоровезну кам'яницю (М. Коцюбинський); Повикопували в землі здоровеннії печі (П. Куліш); Олесь.. вернувся з здоровецьким шматком паляниці (А. Кримський); Куховар.. поклав йому в казанок з юшкою порядний кусень вареного філе (переклад М. Лукаша); Як вона, невеличка молодиця, змогла вигодувати отакого Свирида (М. Стельмах); (Корній:) На Десну будемо ходити рибалити, там сомиотакенні водяться (П. Кочура); Перед його очима виростали капітальні будинки (І. Багмут); В Україні є чимало монументальних дубів, вирощених людиною (з журналу); Вони відчинили масивні дубові двері з блискучою ручкою (О. Донченко); Брянський запропонував ці прості сідла замість стандартних армійських в'юків, важких і громіздких (О. Гончар); Обидві антології відкриваються об'ємними статтями укладачів (з газети); Узяв я участь у повному виданні творів.. Осипа Федьковича й видав об'ємистий перший том (поезії) (І. Франко); Біля дверей та престолу держали варту рослі ратники (Ю. Опільський); На столі стояли.. сухарці, варення і повний піднос великих, дорідних та добірних червонобоких груш (І. Нечуй-Левицький); І ллється збіжжя золоте, ядерне, урожайне (Н. Забіла); Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Л. Глібов); Живемо ми в одній величенькій кімнаті (О. Ковінька); В руках Каргет тримав чималенький.. пакунок (Ю. Шовкопляс); Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Ю. Смолич).

ГІЛЛЯ́СТИЙ (який має густе або велике гілля), ГІЛЧА́СТИЙ, РОЗГІ́ЛЧАСТИЙ, ВІТЛА́СТИЙ, ВІТИ́СТИЙ рідше; КРИСЛА́ТИЙ, ШИРОКОВІ́ТИЙ, ШИРОКОГІЛЛЯ́СТИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, РОЗКИ́ДЧАСТИЙ, ШИРО́КИЙ, КРИЖА́СТИЙ, ШИРОКОГАЛУ́ЗИЙ, РОЗХИ́ЛЬЧАСТИЙ, РОЗХИ́ЛИСТИЙ, РОЗЛА́ПИСТИЙ розм., КОНАРИ́СТИЙ діал., ОПО́ЛИСТИЙ діал., ТИРХА́ТИЙ діал. (з розгалуженим гіллям); КОРЧА́СТИЙ (з дуже розвиненими, густими гілками); РОЗСОХА́ТИЙ, РОЗСО́ХУВАТИЙ (з розсохами); КРО́НИСТИЙ (з густою кроною). Ондечки серед одного города вгніздилася прездорова стара, широка та гілляста дика груша (І. Нечуй-Левицький); То працюють правнуки й онуки тих дідів, хто на пісках садив Сосни ці дзвенючі та гілчасті (П. Дорошко); Іду я тепер під розгілчастим нависом вишень (І. Вирган); Під столітнім вітластим каштаном стояла низенька глиняна комірка (С. Голованівський); Ліс зустрів мене як друга Тінню від дубів крислатих (М. Рильський); Широковіті, вкриті зеленню дерева оточували альтанку півколом (Н. Рибак); У холодочку гінкого широкогіллястого осокора, серед пишного килима густої трави утаборився Яким із своїм добром (Панас Мирний); Під розлогим дубом зроблені столи й лави (І. Багмут); Дерево в садках старе, товсте;.. розложисті яблуні — густі, як руно (І. Нечуй-Левицький); Увійшов він у садок, у гущавину гіллястих груш, розкидистих яблунь, широколистої вишнини (Панас Мирний); Круглі, зелені широкі верхів'я вкривали ліс зверху, ніби зеленими шатами (І. Нечуй-Левицький); Внизу, в затишку серед високих яворів та присадкуватих крижастих яблунь, виглядає своїми будівлями Шевченківка (Є. Кротевич); Буяла молода деревина, в долині — широкогалуза, а вгорі — струнка (О. Кобилянська); За містком, обабіч якого стояли старі розхилисті верби, Сагайдак звернув у пшениці (М. Стельмах); Швидко промайнули рівні, обсаджені розлапистими, ніби палаючими липами, тихі вулички (В. Собко); Ніхто не затямив, коли її (липу) засаджено і коли вона розрослася така здорова та конариста (І. Франко); Колись тут груша ополиста росла, та всохла (О. Копиленко); Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє вдень і світиться вночі.. криниця (І. Вирган); Він (дуб) гілками розсохатими Сперечатиметься з бурями (П. Дорошко). — Пор. 1. бу́йний.

ГУСТИ́Й (про гілки, рослини і т. ін., розташовані близько один від одного), РЯСНИ́Й, РЯСНИ́СТИЙ рідше; ДРІМУ́ЧИЙ (про ліс); КУПЧА́СТИЙ, ВРУ́НИ́СТИЙ, РУНИ́СТИЙ (про злаки, трави тощо); КОРЧА́СТИЙ (про кущі). Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно (І. Нечуй-Левицький); У садах, що край ріки, Аж на берег на дністровий Гне врожай рясні гілки (І. Нехода); Рясниста пашня; Нам, що були родом з Карпат.., ліси дрімучі не дивина (І. Муратов); Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле, вкрите гострим запахом крислатого, купчастого базиліка (Я. Качура); Милують око врунисті пшениці (з журналу); В бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (К. Гордієнко); Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє (криниця) вдень (І. Вирган). — Пор. 1. бу́йний, 3. глухи́й.

НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н. Рибак); Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (М. Коцюбинський). — Пор. баски́й.