бучний

БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙ розм., БУЧНИ́Й підсил., РОЗКІ́ШНИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил.; БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); — І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п'ють три або й чотири дні? — спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). — Пор. 3. блиску́чий.

ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Копиленко); Верескливий дзвінок відчиняє пащі класів і випускає з них гамірливих та веселих дівчат (Ірина Вільде); Гамірливі вулиці; Гамірна метушня вулиць мене вражає (Т. Масенко); Росли вони собі та виростали, ходячи та бродячи по луці, дивлячись на гучне, бучне місто (Марко Вовчок); Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці (З. Тулуб); Гомінка ватага дітей перегородила нам дорогу (С. Журахович); Так сидів він і не вважав на голосну юрбу, що вулицею, мов поток, котилась (Леся Українка); Шумливий базар — місце спродажу рибалками здобичі моря й овочівниками плодів землі (Ю. Смолич).

ГОЛОСНИ́Й (який набув великого розголосу), ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й, ГАЛАСЛИ́ВИЙ, СЕНСАЦІ́ЙНИЙ (який викликає сенсацію); ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ (який дивує, приголомшує); ПІКА́НТНИЙ (який викликає нездоровий інтерес). Він мою справу вже добре знав, вона стала голосною (Уляна Кравченко); Ще мати Єльці розповідала про один гучний випадок, коли Ягор, спродавши якось у місті багатющий урожай полуниць і добре будучи під джмелем, на весь виторг найняв духовий оркестр (О. Гончар); Одного разу, після якоїсь гучної та бучної студентської історії, Якима.. випровадили з університету (І. Нечуй-Левицький); Кому було потрібно, щоб він став ще й перед судом у такій галасливій справі? (І. Ле); Ліну теж брала цікавість, кортіло торкнутися ближче цієї сенсаційної новини (О. Гончар); Приголомшлива чутка пішла серед гостей (О. Полторацький); По цілій Косівщині з уст в уста передавалася пікантна новинка о тім, як попадя криворівська цілувала привселюдно Марусяка на храму в Яворові (Г. Хоткевич).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.