бучний
бучни́й
-а, -е.
1》 Розкішний, пишний.
|| Урочистий, піднесений (про мову, стиль).
2》 Галасливий, гучний, шумливий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бучний — бучни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- бучний — (- весілля) розкішний, пишний; (бенкет) галасливий, гучний, бучливий, гамірливий, р. рухливий; пор. БУНДЮЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- бучний — БУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Велелюдний, розкішний, пишний. Жила вдова коло бучного міста, де бучнії будинки висилися (Марко Вовчок); Балабушиха .. не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями (І. Словник української мови у 20 томах
- бучний — БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙ розм., БУЧНИ́Й підсил., РОЗКІ́ШНИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил.; БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Словник синонімів української мови
- бучний — Бучни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бучний — БУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Розкішний, пишний. Жила вдова коло бучпого міста, де бучнії будинки висилися (Вовчок, Вибр., 1937, 253); Валабушиха.. не звеліла справляти сільського бучного весілля я музиками й танцями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах