1. Словник синонімів української мови

вбиватися

СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал.; НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка — сумувати без когось, чогось). — Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня (старих) звичка: коли одне смутилося, друге обов'язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); — Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); — Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? — спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). — Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.

УБИ́ТИСЯ (ВБИ́ТИСЯ) (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ розм., ЗАБИ́ТИСЯ розм. — Недок.: убива́тися (вбива́тися), розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене як пхнув. — Я й покотивсь... Ще як не вбивсь — не знаю (Л. Глібов); (Анна:) Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п'яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" — питаю людей. — Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбиватися — вбива́тися 1 дієслово недоконаного виду заглиблюватися вбива́тися 2 дієслово недоконаного виду гинути Орфографічний словник української мови
  2. вбиватися — Убивати себе; (у що) набувати чого, здобувати що <н. убиватися в силу або славу>; П. впадати у відчай; (за ким) побиватися, тужити. Словник синонімів Караванського
  3. вбиватися — I (убиватися), -аюся, -аєшся, недок., вбитися (убитися), вб'юся, вб'єшся, док. 1》 Заглиблюватися в що-небудь внаслідок ударяння, натискування. 2》 у сполуч. з прийм. в (у), перен. Набувати чого-небудь, розживатися на щось. II див. убиватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вбиватися — ВБИВА́ТИСЯ¹ (УБИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВБИ́ТИСЯ (УБИ́ТИСЯ), вб'ю́ся, вб'є́шся, док. 1. Заглиблюватися в що-небудь внаслідок ударяння, натискування. То був не зовсім звичний кентавр – напівкінь, напівчоловік. Словник української мови у 20 томах
  5. вбиватися — вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Фразеологічний словник української мови
  6. вбиватися — ВБИВА́ТИСЯ¹ (УБИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВБИ́ТИСЯ (УБИ́ТИСЯ), вб’ю́ся, вб’є́шся, док. 1. Заглиблюватися в що-небудь внаслідок ударяння, натискування. Тут я скрикнув від острого болю, Бо тернова шпичка величенька Вбилася мені в п’яту порядно (Фр. Словник української мови в 11 томах