вбиватися

ВБИВА́ТИСЯ¹ (УБИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВБИ́ТИСЯ (УБИ́ТИСЯ), вб'ю́ся, вб'є́шся, док.

1. Заглиблюватися в що-небудь внаслідок ударяння, натискування.

То був не зовсім звичний кентавр – напівкінь, напівчоловік. Вбиваючись задніми копитами в міцний камінь.., він пустив передні ноги веселим і недбалим розкидом (П. Загребельний);

Тут я скрикнув від острого болю, Бо тернова шпичка величенька Вбилася мені в п'яту порядно (І. Франко);

А в правиці запоясник блиснув, та й убився так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася! (Леся Українка).

2. тільки недок. Пас. до вбива́ти¹.

– Буває такий дуб, що й гвіздок не вбивається... Те ж залізо... (М. Малиновська);

Як же зводилися стіни? У вибраному котловані по кутах і посередині стін убивалися товсті палі (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Вбива́тися (рідко вбира́тися) / вби́тися (рідко вбра́тися) в колодочки́ (в пі́р'я):

а) виростати, ставати дорослим, повнолітнім.

З тобою єдинеє добро було – Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко);

[Коваль:] Шкода хлопчини! Молоде, може, ще й у колодочки не вбилось (М. Кропивницький);

– А вона, секретарка, до війни працювала тут, у райкомі? – От це вже знаю, що ні. Молода! Тільки в пір'я вбилася (П. Дорошко);

б) набиратися досвіду або мужніти.

[Храпко:] З його [Печариці] вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає... (Панас Мирний);

– Буде .. той, ким зараз опікується граф Теплов. – Тобто Кирило Розум? – роздумував Ґалаґан. – Помиляєшся, брате, і дуже збочуєш: Кирило ще молодий, у пір'я не вбрався (М. Лазорський);

Грицько переконався, що за час війни не лише він убився, як то кажуть, у колодочки, а й Параска не марнувала часу, змінилася до невпізнання (Ю. Яновський);

Галя Чубчик та Микита Чинбас у мартенівському цеху ще не встигли вбитися у колодочки, нічого помітного не зробили, хіба що порвали дві-три пари рукавиць та спецівок (М. Рудь);

в) поліпшувати своє матеріальне становище; ставати заможним, багатіти.

– Треба й тобі в колодочки вбиватися. Грошенят підібрать. Картини свої ти продавать не вмієш, за копійки оддаєш (О. Ільченко);

Ось нехай люди трохи увіб'ються в колодочки (Ю. Яновський);

(2) Вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу:

а) ставати сильним, дужим; зміцнюватися.

– Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик);

[Івась:] Дайте йому [візничому] швидше пшениці Та свіженької водиці, Щоб як слід підгодувався, Щоб одужав, в силу вбрався (М. Кропивницький);

Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І. Муратов);

б) виростати, міцніти (про рослини).

Яблуньки вбиваються у силу, Бруняться у місячній імлі (І. Вирган);

Тяглися з землі молоді парості, тонкі та гнучкі, чекаючи простору та сонячного світу, щоб і собі убратися в силу (Панас Мирний);

в) ставати заможним; багатіти.

Трохи та потроху обжився він, почав підніматись на ноги, у силу вбиратись (Панас Мирний);

– Денис і так уже вбився у силу велику, а скоро купить пересельську землю, то запанує тоді він із своїм товариством нечестивим (Б. Грінченко);

г) ставати впливовим.

Хазяїн із тих розбитних гуляйпільських хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом і які перед війною вже настільки вбилися в силу, що не дозволили навіть залізничну станцію будувати в самому Гуляйполі (О. Гончар);

ґ) розвиватися, ставати перспективним.

Одружившись, він перебрався до Києва й завів майстерню. А в Києві цехи саме тільки вбивалися в силу і потрапити новакові в майстри було дуже легко (З. Тулуб);

(3) Вбива́тися / вби́тися в лопа́тки́ – виростати, зав'язуючи стручки (про бобові рослини).

Зійшов горох, підріс, зацвів увесь рясненько: Хто йшов, той приглядавсь горохові пильненько, Тим часом вже почав вбиватись і в лопатки (П. Гулак-Артемовський);

(4) Вбива́тися / вби́тися в ті́ло (в са́ло) – ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати.

Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С. Руданський);

– Нічого, він [кінь] попасеться, вб'ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Збанацький);

(5) Вби́тися в літа́ – стати дорослим або старим.

– Ти й зараз прийшов посміятися з старого батька. А я вже вбився в літа, мені не до сміхів (П. Загребельний);

Коли той Натан уже вбився, як то кажуть, у літа, .. прочув про нього один юнак (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

Вріза́тися (запада́ти, вбива́тися і т. ін.) / врі́затися (запа́сти, вби́тися і т. ін.) у па́м'ять (у па́м'ятку) див. врі́зуватися¹;

(6) Хоч з ша́пки вби́йся, жарт. – уживається для вираження дуже скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін.

Вискочити з кабіни й утекти Гриша не міг, бо це було однаково, що полишити зброю на полі бою. Пригортатися з цією окаянною молодицею теж ніяк не випадало. Хоч з шапки вбийся! (П. Загребельний).

ВБИВА́ТИСЯ² див. убива́тися¹.