вгадько

ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вгадько — вга́дько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вгадько — Відгадько, кн. угадник, вгадник, відгадник, розгадник. Словник синонімів Караванського
  3. вгадько — ВГА́ДЬКО див. уга́дько. Словник української мови у 20 томах