велетень

ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. були вони (брати) велетні — в батька, і голови їх було видно понад юрбою (Ю. Смолич); В чистім полі під вербою Поліг велет головою (П. Грабовський); Вусатий богатир (сом).. любить закапелки (О. Донченко); Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта (Ю. Яновський); Се був хлопець величезного росту, плечі як двері, ..правдивий колос (І. Франко); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський); То був високий під стелю дилда (М. Шеремет); — Насилу повертається оте одоробало по хаті (І. Нечуй-Левицький). — Пор. II. 1. грома́да.

ВЕ́ЛЕТЕНЬ (той, хто зробив або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності; людина, надзвичайно видатна в певній галузі), ВЕ́ЛЕТ, ГІГА́НТ, ТИТА́Н. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Тичина); У мистецьких поглядах велетня української дожовтневої драматургії та театру (І. Карпенка-Карого) відчуваються впливи Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського (з журналу); Велет із невичерпною енергією, богатир волі, мислі й духу, він (Франко).. все далі йшов, вперед все далі (П. Тичина); Він уявляв себе гігантом думки; Величний хвилюючий образ Т. Г. Шевченка — титана поетичного слова, філософської мислі та революційної дії (з журналу).

II. ГРОМА́ДА (предмет, споруда тощо великих розмірів), ГРОМА́ДДЯ перев. збірн., ГРОМА́ДИНА розм., ГРОМА́ДИЩЕ підсил. розм., МАХИ́НА (МАХИ́НЯ) розм., ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм., ОГРО́М збірн.; ОЗІ́Я́ розм., ОЗІЇ́ЩЕ підсил. розм. (перев. про будівлю). Полями, мов кораблі в морі, пливуть громади хлібозбиральних машин (О. Довженко); Темне громаддя в'язниці.. залишилося позаду (М. Стельмах); Ледве помітною громадиною темнів острів (М. Трублаїні); Назустріч їм з прикриття вирвались наші танки, і сталеві громадища зіткнулися в герці (І. Цюпа); Старовинний годинник у дальньому кутку — невкладиста махина аж до стелі заввишки — одноманітним цоканням відзначав повільні коливання маятника (Ю. Шовкопляс); Незважаючи на те, що церква чимала махиня, а здається легка така, аж вгору зноситься, мовби летіти хоче (А. Свидницький); Спускати із примосту важелезне, незграбне, завдовжки на двадцять метрів і заввишки на кілька метрів одоробло.. було і незручно і небезпечно (Г. Коцюба); Мені тут все чуже — і цих склепінь огроми,.. І важність мес, нещадна і глуха (М. Бажан); Незабаром і вродились, як з землі виросли, великі, рублені палати.. Дивувались піщани, що така озія стоїть серед села (Панас Мирний). — Пор. 1. ве́летень.

ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Десь я бачив такого чи, здається, читав про такого здорованя, старого козарлюгу, що й кінь під ним вгинається (І. Нечуй-Левицький); Широкоплечий, красивий здоров'як вправно відкидав лівою рукою волосся, не вгаваючи говорив (П. Кочура); Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров'яги плечисті і є ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (І. Муратов); Цей здоровило, що мало не проривав рукавів піджака опуклостями атлетичних біцепсів, міг би бути шахтарем, вантажником (І. Кулик); — Що ти йому зробиш, такому здоровкові? (Панас Мирний); Толя підвівся — вилицюватий, широкоплечий крем'язень — і став перед Маратом (С. Журахович); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ве́летень, сила́ч.