велетень

Значення в інших словниках

1. велетень — (той, що виділяється ростом) велет, богатир, книжн., підсил.: гігант, колос, фолькл. вирвидуб, вернигора. Словник синонімів Полюги
2. велетень — ве́летень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. велетень — -тня, ч. 1》 Величезна на зріс і могутньої сили людина в народних повір'ях і легендах. || Людина, що вирізняється з-поміж інших дуже великим зростом. 2》 перен. Предмет або істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. велетень — ВЕ́ЛЕТЕНЬ, тня, ч. 1. У народних повір'ях і легендах – величезного зросту і сили людина. – Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (І. Словник української мови у 20 томах
5. велетень — див. Великий; високий; сильний Словник синонімів Вусика
6. велетень — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. Словник синонімів української мови
7. велетень — Ве́летень, -летня, -тневі, -тню! ве́летні, -тнів, -тням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. велетень — ВЕ́ЛЕТЕНЬ, тня, ч. 1. Величезного зросту і сили людина в народних повір’ях і легендах. — Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (Фр., VI, 1951, 29); // Людина, що виділяється серед інших дуже великим ростом. Словник української мови в 11 томах
9. велетень — Велетень, -тня м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. КС. 1885. IX. 186. Велетню у світі недовго жити. Ном. № 5826. Велетень у громаді — як правда в пораді. Ном. № 5827. Словник української мови Грінченка