велетень

ВЕ́ЛЕТЕНЬ, тня, ч.

1. У народних повір'ях і легендах – величезного зросту і сили людина.

– Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (І. Франко);

Тьмяний кінь його був вкритий сивим мохом туманів, а вершник обріс густим оксамитом сутінків і видавався за грізного стародавнього велетня-легіонера (М. Івченко);

// Людина, що виділяється серед інших дуже великим зростом.

У дверях уже показався велетень латиш Август Штейн (Іван Ле);

Дементія бентежив цей велетень, що весь час мовчав, наче йому ще змалку одібрало мову, і не спускав з нього очей та гвинтівки (С. Воскрекасенко);

Намолотив же ти, брате, – сказав Гуня, спинившись біля велетня. Упізнав січового богатиря Максима Вернигору (В. Чемерис).

2. перен. Хто-, що-небудь, що виділяється своїми розмірами серед подібних.

Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали такими здоровенними, такими пишними велетнями, гордо, аж під хмарами (Панас Мирний);

“Запоріжсталь” – завод-велетень (Остап Вишня);

Вусатий велетень [сом] зробив раптом різкий рух і... – Ой! Держіть його! Держіть! (О. Донченко);

З трухлявих надр колоди, яку не охопило б і восьмеро людей, виповз цілий клан пурпурових жуків-велетнів (із журн.).

3. перен. Людина, яка зробила або робить щось надзвичайне, таке, що вимагає великих здібностей, праці, мужності, великого напруження сил.

Зневажуваний ворогами, він [народ] подарував світові велетня Франка (М. Рильський);

// чого. Людина, надзвичайно видатна в певній галузі.

Видатні музиканти кажуть, що місце, яке посідав С. Т. Ріхтер у світовому мистецтві, досі порожнє. Але залишилися послідовники, яких цей велетень духу вчив через свій особистий приклад (з газ.).