велич
ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові.. у вдячливому серці понесу (О. Гончар); Мати з дитям на грудях, мати біля колиски.. Вона творить майбутнє, вона творить величчя Вітчизни (І. Цюпа); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (М. Рильський); Розповідає вітер... про Єгипет, про його величність (Леся Українка); Спокійна ясність, величавість творів української керамічної скульптури.. відповідають національному духові народу (з журналу); Не загинув ти (український народ), зберіг високість духу (П. Грабовський); А сонце звільна, велично і супокійно виринало в своїм маєстаті (І. Франко).
ВЕ́ЛИЧ (велике значення, висока політична, суспільна, культурно-історична значимість чогось), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, СЯ́ЙВО (СЯ́ЄВО). Завдання нашої літератури — змалювати велич Вітчизняної війни (М. Рильський); Будов наших мирна величність; Душа його проймалася сяйвом нового дня, радістю прийдешньої перемоги (С. Скляренко).
ВЕ́ЛИЧ (сукупність видатних рис людини, які вражають силою прояву в праці, творчості, почуттях і т. ін.), ВЕЛИ́КІСТЬ. Велич людини полягає в тому, що вона в будь-яких історичних умовах.. вміє знаходити правильні рішення (з газети); — Я трудився для Батьківщини.. з великими людьми й частку їх великості прийняв на себе (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- велич — (про вияв поваги) величавість, високість, величність, маєстат. Словник синонімів Полюги
- велич — ве́лич іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- велич — (народу) величність, г. маєстат, р. величчя; (зустрічі) урочистість, пишність; (подвигу) високість, шляхетність. Словник синонімів Караванського
- велич — -і, ж. 1》 заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. 2》 Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- велич — ВЕ́ЛИЧ, і, ж. 1. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Твоя, Господи, могутність, і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- велич — див. величність Словник синонімів Вусика
- велич — Ве́лич, ве́личі, -личі, -личчю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- велич — ВЕ́ЛИЧ, і, ж. 1. заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе (Сл. Гр.). 2. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. Словник української мови в 11 томах
- велич — Велич, -чі ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Конст. у. Словник української мови Грінченка