вередувати

ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм., ХИМЕ́РИТИ розм., ХИМЕРУВА́ТИ розм., ПРИ́МХАТИ діал. Вдень найчастіше він нудивсь, або ходив похмурий, сердитий, вередував (М. Коцюбинський); — Добре, візьму і тебе, тільки.. не капризуй, а то з дороги поверну назад (М. Чабанівський); — Зараз почне вигадувати. Все не по його, не по йому (Панас Мирний); (Наталка:) Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (І. Котляревський); — Та ну! Не ґедзкайся! виймай лиш ключ мерщій (П. Гулак-Артемовський); Онися коверзувала ще й любила допікати до живих печінок (І. Нечуй-Левицький); Через тиждень кличуть її у двір.. — Не піду я. Хай сюди присилає (провіант)! — каверзувала вже Оришка (Панас Мирний); — Тут і мала дитина бачить вигоду, а він комизиться... (В. Кучер); — Не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (І. Франко); — Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв'язала руки, то зараз і почне витребенькувати... І те не так, і друге не по ній!.. (Панас Мирний); — Чи швидко підемо заміж, чи ще довгенько будемо перебендювати? — спитала мати в дочки (І. Нечуй-Левицький); — Дитина чогось химерить сьогодні (Ірина Вільде); А ти мати, чи ні своїй дочці? Як почне він (чоловік) примхати, то ти й рученьки попустиш (Марко Вовчок).

ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. — Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали.. Замкнули у ванькирі і знущались, як кати. Кажуть, праву руку старий із Карпом їй викрутили (М. Стельмах); Дивлюсь я — тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.. Чого вже пані їй не робить, як не глумиться — мовчить; тільки часом тихесенько очиці на неї зведе (Марко Вовчок); До часу над слабим, хто дужчий, вередує (П. Гулак-Артемовський); — Панщина — то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Н. Кобринська); А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (П. Козланюк); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається, лає, проклинає (Т. Шевченко).