весь

I. ВЕСЬ (ВВЕСЬ) (УВЕ́СЬ) (означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю), ЦІ́ЛИЙ, ВСЕ́НЬКИЙ (УСЕ́НЬКИЙ) розм., ВСЕЙ (УСЕ́Й) діал. Лунає пісенька на ввесь садок (Л. Глібов); Тут зібралися козаки.. з усієї України (І. Нечуй-Левицький); Через усе село мовчки тягнулася невесела валка (М. Стельмах); Цілий дрогобицький ринок повний був народу (І. Франко); Весна бушувала на всенькій землі (О. Копиленко); Повільно падала через усеньке небо серпнева зоря (Є. Гуцало); — Пан з ліхтарем обійшов усей вигін (І. Нечуй-Левицький).

ДО́ВГО (тривалий час), ЧИМА́ЛО, ЧИМА́ЛУ́ ГОДИ́НУ, ЧИМА́ЛИ́Й ЧАС, ВСЕ (УСЕ́) розм., ДОВГЕ́НЬКО розм.; ПОДО́ВГУ (щоразу). — Чогось довго нашої дівки нема, — Олена ставить на стіл вечерю, заглядає у вікно. — Таки довгенько. (М. Стельмах); Я чимало прожив на світі. Що й казати — солідний вік (Л. Дмитерко); Почали судити Кармеля і судили його чималий час (Марко Вовчок); Вже надворі сутеніло, вже й череда прибігла з поля, а гості все сиділи, балакали та попивали варенуху (І. Нечуй-Левицький); В кімнаті для приїжджих ночами подовгу горіло світло (Ю. Шовкопляс).

ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Тулуб); — Іване Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (О. Довженко); — Думаєш, так їздитимеш на мені, як і раніше? Ні, вистачить уже. Увірвалося (Григорій Тютюнник); Нешвидко встав старший та й каже: "Ще, може, хоче хто сказать?" — "Не треба! буде! і так гоже!" (Панас Мирний); — Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не жаднилась, — покохала, і все (О. Гончар); — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два — кінець! (М. Коцюбинський); — Ресорки легкі, кінь добрий, дмухнемо до мого приятеля у Талалаїв, а там у якесь велике місто, і баста (В. Земляк); — Ну, тепер, братику, кінець! — рішуче проговорив Тимошка.. — Проголосували — і шабаш, нічого не зробиш (В. Винниченко); Товариші дали знати, що вже годі, доста безділля, пора відробляти згаяний час (Г. Хоткевич).

ДО́СІ (до цього часу), ДОТЕПЕ́Р, ДО ЦИХ ПІР (ДО СИХ ПІР), ДО ЦІЄ́Ї ПОРИ́ (ДО СІЄ́Ї ПОРИ́), ДО СЬОГО́ДНІ, ПОНИ́НІ, ДОНИ́НІ, ВСЕ (УСЕ́) розм., ПОДНЕ́СЬ книжн., заст. Провів я днів серпневу зграю, Уже і вересень наспів, А я і досі виглядаю Тебе з вечірніх поїздів (М. Нагнибіда); У Владека почав формуватись свій світогляд. Дотепер він не мав власного погляду на речі (Р. Іваничук); — Адже ж ти просватаний? — Ні, Марусю, ні на кому я не сватаний і ні об одній дівчині до сієї пори і не думав(Г. Квітка-Основ'яненко); Чи вчивсь Роман? Доріг бур'ян, пилюка суходолу — таку-то він, циганський син, знав до сьогодні школу (П. Дорошко); Їхав бойко з полонини на сивій конині Та й загубив перстенину, шукає понині (коломийка); Пахне хлібом, і медом, і сном, не забутим донині (А. Малишко); На високому крутогорі, що його скільки літ уже підмивають хвилі штучного моря, та все не можуть розмити.., буде знайдено надвечір сивочубу людину, навіки застиглу за кермом автомобіля (О. Гончар); І думав я.. Про подвиг многорічний, що лишився На вік віків, нетлінний і поднесь (М. Рильський).

ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., ЗАЄ́ДНО діал., СКРІЗЬ рідко. Марія сміялась завжди, навіть у хвилини нещастя й безвиході (Ю. Смолич); — Воїн менше за інших заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (О. Гончар); Ось його хата.. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без "можна?" і без "увійдіть!" (О. Довженко); Вкладає матір в руки сина спис: — На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (М. Бажан); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. і так воно буде довіку (Леся Українка); За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата (В. Симоненко); Завсіди в їх для кожного слово привітне, жваве, погляд веселий (Марко Вовчок); Хлопця щиро вразила забарливість Валерія, бо той завсігди додержував свого слова... (О. Ільченко); Лежу я на ліжку з малими дітьми, а мене й сон не бере. Все поглядаю на вікна, чи не добувається часом хто до хати (І. Нечуй-Левицький); — У людей по осьмеро дітей, їсти не мають що, а .. отець-мати мають з них потіху, а я з тебе що? Гризоту заєдно та й гризоту... (С. Ковалів); Дід.. взяв ложку й почав її годувати. Марина визирнула з-за печі й сказала буцім сердитим голосом: — Ну, вже ви, тату, скрізь її балуєте (Грицько Григоренко). — Пор. бу́дь-коли.

ЗАГАЛО́М (у всій сукупності, повністю), ВЗАГАЛІ́ (УЗАГАЛІ́), У ЦІ́ЛО́МУ (В ЦІ́ЛО́МУ), ОГУ́ЛОМ розм. рідко; ВСЬОГО́ (УСЬОГО́) (при позначеннях кількості). Деякі фахівці мистецтва голосно заявляють про смерть мистецтва загалом і театру як його частки (В. Еллан); Давид раптом спитав у дядька Левонтія: скільки воно десятин у Рокитному всієї землі — і Книшевої, і Губаренкової, і інших — огулом (А. Головко); Брали (зерно), правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести. А всього, вважай, сот до двох пудів, ну, хай од сили — три (А. Головко).

СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. (назва сукупності жител в сільській місцевості, де поселилися чи селяться люди). Село велике, красиве, над самим Черемошем (Г. Хоткевич); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Уже на околиці робітничого селища на них дихнула вогкою прохолодою тайга (О. Донченко); Погасло світло в слободі, І все тихенько коло хати (С. Руданський); — Я родом з присілка Скрипчинців, — промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький); Село Збур'ївку обжили переважно моряки, це — традиційно моряцьке поселення (І. Волошин); Тяжко доводиться смердам. В оселищахобщинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); — Ви не знаєте князя Данила?.. Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весь — Весь: — село, громада [1;X] Словник з творів Івана Франка
  2. весь — (про щось як ціле) всенький //цілий. Словник синонімів Полюги
  3. весь — весь 1 займенник весь 2 іменник жіночого роду село арх., уроч. Орфографічний словник української мови
  4. весь — І, ж., заст. Село. Намистом огнів озиваються весі і гради. Зболілим видінням снується нам сон мерехкий. (П-1:107). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. весь — I (ввесь, увесь), всього (усього), ч., вся (уся), всієї (усієї), ж., все (усе), всього (усього), с., займ. означ., 1》 Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. || Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. весь — ВЕСЬ¹ (ВВЕСЬ, УВЕ́СЬ), всього́ (усього́), ч., ВСЯ (УСЯ́), всіє́ї (усіє́ї), ж., ВСЕ (УСЕ́), всього́ (усього́), с., займ. означ. 1. Означає що-небудь як ціле, неподільне, взяте повністю. Словник української мови у 20 томах
  7. весь — Село, місцевість Словник застарілих та маловживаних слів
  8. весь — див. схожий Словник синонімів Вусика
  9. весь — ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати (всі) о́чі. 1. перев. за ким. Чекати з нетерпінням кого-небудь, перев. втративши надію на його прибуття, повернення і т. ін. — Брат Остап усі очі видивив, вас виглядаючи. Ніяк дочекатись було (В. Фразеологічний словник української мови
  10. весь — Весь, див. уве́сь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. весь — ВЕСЬ¹ (ВВЕСЬ, УВЕ́СЬ), всього́ (усього́), ч., вся (уся́), всіє́ї (усіє́ї), ж., все (усе́), всього́ (усього́), с., займ. означ. 1. Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. Ой сину, мій сину, Моя ти дитино!... Словник української мови в 11 томах
  12. весь — Весь, -сю м. раст. Phellandrium aquatinim. Вх. Пч. І. 12. Oenanthe phellandrium. Лв. 100. Словник української мови Грінченка