взорити

ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм., ЗГЛЕ́ДІТИ (ЗОГЛЕ́ДІТИ) розм., ЗГЛЕ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЕ́ДІТИСЯ) розм., ЗАГЛЯ́ДІТИ розм., ЗАГЛЕ́ДІТИ розм. рідше, ПОВИДА́ТИ розм., НАЗИ́РИТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., УЗРІ́ТИ (ВЗРІ́ТИ), УЗДРІ́ТИ (ВЗДРІ́ТИ) заст., ЗО́ЧИТИ заст., ПОСТЕРЕГТИ́ діал., УВИ́ДІТИ діал., ДОГЛЯ́НУТИ діал., ЗАГЛЯ́НУТИ діал., ЗАЗДРІ́ТИ діал., ЗУ́ЗДРІ́ТИ діал., ЗВИ́ДІТИ діал., ПОВИ́ДІТИ діал., УЗОРИ́ТИ (ВЗОРИ́ТИ) діал., ПОНАЗДИВИ́ТИСЯ діал. І знов Донеччина... і вітер верби хилить... Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле... (В. Сосюра); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину довготелесий Денис (Л. Дмитерко); Одного вечора набачив Тараса у тому садку художник Сошенко (Панас Мирний); Тут не страшно, моє серце, люде не наглянуть (Ганна Барвінок); — Ніколи й ніде ще мої не нагляділи очі Мужа такого, як той Одіссей (переклад Бориса Тена); Якось я нагледів Світлану в студентському гурті, що після лекцій виходив з інституту (Є. Гуцало); Юстина придивлялася, щоб побачити ворону, й не могла її угледіти (Б. Харчук); Назустріч їм виступив Максим. Вглядівши його нагло перед собою, торбешники.. перелякалися (І. Багряний); Зоглядів (Тарас) — щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (С. Васильченко); Микола зоглядівся, що в його не було ні шматка хліба, ні краплі води (І. Нечуй-Левицький); Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Марко Вовчок); Трохи повернув (Петро) голову, скосив очі і заглядів кінчик червоної хустки (С. Васильченко); Зайшла (Марися) на подвір'я й загледіла коло автобуса гурт чимось занепокоєних людей (О. Гончар); Чкурнем — і поки сонце зійде, Енея мусим повидать (І. Котляревський); Ледве вийшов (Славко) до сіней, назирив крізь відчинені двері, як на подвір'ї йшов до криниці мужик (Лесь Мартович); Просто на нього йшло п'ятеро озброєних людей. За снігом не можна було розчовпати — свої це чи чужі (Л. Первомайський); Аж зомліла (Ярина), як узріла; І старий заплакав, Як побачив на коневі Такого юнака (Т. Шевченко); Я собі ще дописував якусь роботу, а він, зочивши рукопис, узяв його перегортати, розглядати (А. Кримський); — Де він, той, як його — "американець"? — вже з сіней чути було голос. — Ану, най увижу його! (М. Томчаній); А я з гори на долині черемшину ріжу, Як догляну файну любку, на колінах лізу (коломийка); Вертілась (Настя) перед маленьким дзеркальцем,.. щоб хоч одним оком заглянути довгий кінець гарної хустки (М. Коцюбинський); Дівчатка ждуть мене.. Ховаються, біднятка, з цвітами, щоб Савицький не заздрів та не забрав їх їм (Уляна Кравченко); З засіка зуздріло маленьке мишеня, Що кошеня піймав кудлатий (Л. Боровиковський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою (С. Ковалів); (Голохвостий:) Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (М. Старицький); Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (П. Чубинський); — Ось же я портрет її покажу вам. Поназдивитесь! (А. Свидницький). — Пор. 1. ба́чити.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взорити — взо́рити дієслово доконаного виду освітити — про зірку розм. Орфографічний словник української мови
  2. взорити — I вз`оритидив. узорити. II взор`итидив. узорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. взорити — ВЗОРИ́ТИ див. узори́ти. ВЗО́РИТИ див. узо́рити. Словник української мови у 20 томах
  4. взорити — ВЗО́РИТИ див. узо́рити. Словник української мови в 11 томах