вигадник
ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник. Як щось вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (М. Трублаїні); Королева знала, що з нього неабиякий вигадько і веселун (переклад М. Лукаша). — Пор. витівни́к.
ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині, відомій своїм замкненим характером, пробуджується веселий витівник (з журналу); Надрукована книжка про химерника з Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів. Роман розлетівся ще по дорозі до книгарень (Є. Гуцало); Якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку в повітря (О. Маковей). — Пор. вига́дник.
Значення в інших словниках
- вигадник — вига́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вигадник — Вигадько, фантазер; витівник, штукар. Словник синонімів Караванського
- вигадник — -а, ч. 1》 Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. 2》 Той, хто вигадує що-небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадник — ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує що-небудь; людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (М. Словник української мови у 20 томах
- вигадник — див. веселий; дотепний; жартівник Словник синонімів Вусика
- вигадник — Вига́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигадник — ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (Рильський, II, 1946, 172)... Словник української мови в 11 томах