виділятися

ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, НАКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИСЯ, ВИРІЗА́ТИСЯ, ВИРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ, ОБРИСО́ВУВАТИСЯ рідше (про контури, обриси чого-небудь); ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДТІНЯ́ТИСЯ, ВІДТІ́НЮВАТИСЯ (на тлі чого-небудь); ВИСВІ́ЧУВАТИ, СВІТЛІ́ТИ (про світле), ТЕМНІ́ТИ (про темне), БІЛІ́ТИ (про біле), ГОЛУБІ́ТИ (про голубе), ЗЕЛЕНІ́ТИ (про зелене), РЯСНІ́ТИ (виділятися своєю ряснотою), СИНІ́ТИ (про синє), СІРІ́ТИ (про сіре), ЯСНІ́ТИ (виділятися світлим яскравим кольором). — Док.: ви́ділитися, ви́різнитися, відокре́митися, ви́значитися, ви́окремитися, ви́малюватися, окре́слитися, накре́слитися, ви́різьбитися, ви́різатися, прорі́затися, обрисува́тися, відби́тися, відтіни́тися. Ця дівчина різко виділялася серед інших учнів (О. Копиленко); З-поміж дівчат.. Оленка вирізнялася своїм сильним голосом (К. Гордієнко); Пострілів не було, було єдине гоготання землі й неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (О. Гончар); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Якович — чистенько зодягнене, випещене.. хлоп'я (С. Васильченко); Він (Франко).. пише повісті, драми, оповідання,.. взагалі визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (М. Коцюбинський); Обидві (кобзи) були виготовлені з великих окоренків добре висохлої груші, відзначалися високою мелодійністю (І. Шаповал); Шлях (у степу) ледве позначався по прибитій витолоченій тирсі (Ю. Смолич); Жовтий прямокутник (вікна) витинається з ночі (Ю. Яновський); Навіть серед великих своїх сучасників Лев Толстой виокремлювався могутньою силою впливу на духовне життя людства (з газети); Зійшов місяць... Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Д. Ткач); Хтось стояв біля вікна: струнка постать у блакитному чітко викреслювалася на рожевому тлі (П. Кочура); На заході синіми вершинами окреслювалися Карпати (І. Цюпа); Вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб); Чітко вирізьблюється на тлі неба вершечок високої сосни (В. Козаченко); Ії (дівчини) огрядна постать гарно вирізується в світлі молодого місяця (Леся Українка); На ньому (небі) ледве прорізувалися зірки (І. Ле); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (О. Гончар); Здоровий засмалений морським вітром вид (Алі) та червона хустина на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський); Біле тіло її ще виразніше відтінялося чорним крепом (Григорій Тютюнник); Морозний ранок ледве зазорів. Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич); З височини двох поверхів мерехтять калюжі й темніє канава на чорній, мокрій землі (Ю. Яновський); Над свіжою могилою діда Сафата.. зеленіла молода смеречина. Поруч.. голубів хрещатий барвінок, жовтів безсмертник (Ф.Малицький); В садах рясніють пізні яблука і груші (В. Кучер); Там, по той бік (на оболоні).. синіли невеличкі ліски (Панас Мирний); Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Далеко на узліссі ясніло два білих намети, над ними біліли бунчуки (Н. Рибак). — Пор. жовті́тися, 1. рябі́ти, 2. червоні́ти.

ВИДІЛЯ́ТИСЯ (іти назовні з організму, якогось вмістища, внаслідок хімічної реакції тощо), ВИХО́ДИТИ, ВИДАЛЯ́ТИСЯ. — Док.: ви́ділитися, ви́йти. Під час звичайної атомної реакції відбувається процес поділу атома, при якому виділяється велика кількість енергії (з журналу); З пічних розколинок виходять струмки диму (Марко Вовчок); У процесі висушування плодів та ягід видаляється 60-75 % наявної в них води (з науково-популярної літератури).

ВІДЗНАЧА́ТИСЯ чим (мати якісь характерні риси, особливості тощо), ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИСЯ, ВИДІЛЯ́ТИСЯ, ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ЗНАМЕНУВА́ТИСЯ книжн. Глибоким проникненням у суть історичних подій відзначаються думи про Хмельницького та Барабаша (М. Рильський); Нові вірші поета (Тичини) характеризуються радісними барвами, мажорним, піднесеним тоном (з посібника); Сім'я Тобілевичів виділялася з-поміж інших винятковою чесністю, працьовитістю (з науково-популярної літератури); Вироби народних майстрів Білорусії завжди вирізнялися простотою стилю (з журналу); Останнє десятиріччя знаменувалося припливом молодих сил в українську поезію (з журналу).

ЖОВТІ́ТИСЯ (виділятися жовтим кольором), ЖОВТІ́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТА́ВИТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЯНТАРІ́ТИ, ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: зажовті́тися, зажовті́ти, зазолоти́тися, зазолоті́ти. Вдалині жовтіється осінній ліс; Родючий баштан жовтіє динями (Марко Вовчок); На широченній рівнині.. яскраво золотились соняшники (О. Гончар); З висоти добре видно, як пізня осінь поділила безмежжя полів на чорні й зелені барви, між якими подекуди золотавились скирти пшеничної соломи (з журналу); По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (А. Малишко); Де-не-де у вікнах світло янтаріє (В. Сосюра); Половіє безмежний клин озимої пшениці (Ю. Яновський). — Пор. 1. виділя́тися.

РЯБІ́ТИ (виділятися плямами, перев. дрібними, на якому-небудь фоні), РЯБОТІ́ТИ підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, РЯБІ́ТИСЯ рідко, РЯБИ́ТИСЯ рідко. Дуби ще голі стояли, але попри коріння їх травиця вже густо зеленіла, квіточки рябіли в ній (Дніпрова Чайка); Згори крізь густу сітку дуба ряботіли клапті синього неба (Д. Бедзик); Дощові крапельки на деревах і в травах мерехтіли червоно-зеленими іскорками (Григір Тютюнник); По горі далеко за долиною.. щось рябілося (А. Свидницький); На пасовиську рябиться худоба (І. Франко). — Пор. 1. виділя́тися.

ЧЕРВОНІ́ТИ (виділятися, виднітися червоним кольором), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, КРОВ'ЯНІ́ТИ розм., КРИВА́ВИТИСЯ розм., МАКОВІ́ТИ розм.; ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ЖАРІ́ТИ, ПАЛА́ТИ розм., ПЛОМЕНІ́ТИ розм.; РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'ЯНІ́ТИ, РУМ'Я́НИТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, ЖЕ́ВРІТИ, ЖЕ́ВРІТИСЯ (бути покритим легким рум'янцем). Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Шевченко); Небавом у склянці червонівся чай (О. Маковей); Північне сяйво кров'яніє і висне, Немов ведмедя вбитого нутро (Л. Дмитерко); На високій білій шиї кривавилося намисто з великих рубінів (П. Загребельний); З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко); На сході полум'яніло небо (П. Кочура); Під вікнами чепурних будиночків паленіють жоржини (П. Інгульський); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, палали (М. Нагнибіда); На рову ясно пломенів кущ шипшини (М. Стельмах); Рожевіють віти в сонячнім промінні (В. Сосюра); Далеко на пляжах — тисячі людей, золотяться тіла червоно, з відстані наче суцільні пшениці рум'яніють (О. Гончар); Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум'яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Поміж ними, між темних лопухів, шаріли червоні маки (І. Микитенко); Кров на шатах препишно шаріється, Оксамит і парчу залива (Леся Українка); Між стеблами (трав) жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани (С. Воскрекасенко); Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (І. Франко). — Пор. багряні́ти, 1. виділя́тися, 1. черво́ний.