виправдовувати

ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.; ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ВИБІ́ЛЮВАТИ, ОБІЛЯ́ТИ (визнавати невинним, приховуючи провину). — Док.: ви́правдати, оправда́ти, ви́бачити, ви́правити, усправедли́вити, опра́вити, ви́городити, ви́білити, обіли́ти. (Олекса:) — Що вона стріляє? — Коршаків, кібців, — мовби виправдовувала (Оксана) сестру за рушницю (Ю. Мушкетик); — Але ж Дарка Зоні перша не зачіпала, — тихенько і немов не Дарку, а себе виправдуючи, сказала Юзя (Леся Українка); — Сватати не будеш?.. — Таки не буду, — погоджується Левко й починає оправдувати себе (М. Стельмах); — Перше я вмів тільки ненавидіти людей, — тепер.. навчився вибачати їх вину темнотою їх (М. Коцюбинський); Коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свідків, щоб виправляли їх (Б. Грінченко); Згодом той грабунок (Софії Київської) пробувано усправедливити гарячим бажанням Боголюбського зосередити найбільші святощі в засновуваній ним столиці Володимирі (П. Загребельний); — Поодбираю в нього все, налякавши, що на поселеніє (поселення) піде, як піддасться, то й оправлю його; коли ж заспорить, то не викрутиться. Туди йому й дорога (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Словник Б. Грінченка); (Вояки:) Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Леся Українка); Останньою свинею був би я, коли б сьогодні став вибілювати себе коштом тієї дівчини (Ірина Вільде); Характерним для сучасних комуністів є намагання обілити комунізм (з газети).

ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П. Загребельний); А на фронті.. все завзяття Вона людським стражданням оддавала, Ім'я сестра виправдуючи чесно (М. Рильський); Зимою буду штурмувати вищу агрономію, без вищої не витягну, не виправдаю довіри колгоспників (Ю. Яновський); Тичина справдив сподівання, з якими проводжав його М. Коцюбинський у нелегку поетичну дорогу (з журналу); Тільки вусатий головбух.. своєю діловитістю відповідав настроям ревізії (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправдовувати — виправдовувати, виправдовуватися – виправдувати, виправдуватися Виправдовувати, виправдовуватися. Краще: виправдувати, виправдуватися. Доконаний вид – виправдати (виправдатися). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. виправдовувати — виправдо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виправдовувати — ВИПРАВДУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати. Словник синонімів Караванського
  4. виправдовувати — і виправдувати, -ую, -уєш, недок., виправдати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. || Виносити вирок, в якому стверджується невинність підсудного. 2》 Доводити можливість, допустимість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виправдовувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ, ВИПРА́ВДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРАВДАТИ, аю, аєш, док. 1. кого. Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. – Не хочу себе виправдувати; може бути, що я провинилася (Л. Мартович); Клим аж ніяк не виправдує сина. Такий-сякий. Словник української мови у 20 томах
  6. виправдовувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ і ВИПРА́ВДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРАВДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. Словник української мови в 11 томах